"МіГ" :: "КРИВАВОЮ ДУЕЛЛЮ ВИБОРЮВАЛИ ДВОЄ ДРУЗІВ ЛЮБОВ ДІВЧИНИ"

«Ваня і Сашко — друзі-нерозлийвода! Ходили разом у дитсадок, школу, вчилися в одному класі, вступили разом в інститут. Були вони як брати, бо ж і батьки хлопців давно товаришували і теж були одне одному як родичі. Хлопці планували заснувати спільний бізнес, мріяли про світле майбутнє, хоч сім'ї їхні жили небагато — тягнулися з усіх сил, щоб дати дітям хорошу освіту.

Закінчували хлопці останній курс, хотіли шукати роботу у Києві, думали — оженяться там, а на старість і батьків заберуть.

Приїхавши з навчання на вихідні, Ваня із Сашком вирішили провідати хворого знайомого. Поки добрались до лікарні, поки поговорили – вже й сутінки застали. Виходячи з лікарні, Ваня згадав про справи, а Сашка послав на дискотеку, мовляв, чого будеш дома сидіти?

На дискотеці колишній однокласник щось завзято розповідав купці дівчат, озброєних хто пивом, хто цигаркою. Сашко залучився до розмови. Нічого в той вечір не заважало йому повернутися додому і жити, як раніше, якби не одна дівчина у тій компанії, що за якихось кілька годин перевернула йому світ з ніг на голову. Нічого особливого у ній не було: звичайний молодіжний «прикид», зачіска та й красунею не була. Але як подивиться, так до землі очима і приб'є! — тримайся тільки. Мар'яна була дочкою місцевого банкіра (авантюриста відомого), задириста і насмішкувата, вся в батька. Хлопцями крутила, як хотіла, не одного образила, не одного кинула, а то й від нареченої відбила. Зразу ж помітила Сашка, причепилася перша: слово за слово — і справа готова! Тоді ж і додому провів її Сашко, обмінялися мобільними...

Після того вечора ходив хлопець, як підмінений. Не до бізнес-планів йому тепер було — одна вона на язиці; на лекціях сидів неуважний, підручники закинув, курити знову почав... Бідкався, що він бідний, а вона багата. Заспокоював його Ваня — як запала в душу дівка, так і випаде. Зараз головне — закінчити вуз, знайти роботу. А там, хтозна, може, ще й зведе їх доля.

Але дівка одна в очах стояла, ніби обпоїла чимось. Уже не раз вона дурила хлопця — погодиться на Сашкове побачення, а сама не прийде, то образиться без причини, то нагрубить у слухавку, а раз-другий і вколе його, що занадто худі кишені має. Не раз вона кепкувала з Сашка при людях, не раз у його присутності вішалась на шию іншим, але він усе терпів, бо любив...

А Ваня, коли побачив Мар'яну кілька разів, закохався сам. З того часу стали хлопці суперниками, дивилися одне на одного спідлоба. Закінчилися щирі розмови, відкритість та дружня простота. Згодом розійшлися зовсім — Сашко пішов з гуртожитку на квартиру. Вдома у райцентрі разом їх уже ніхто не бачив, вони старалися приїжджати по черзі — на одну п'ятницю один, на другу – інший. Мар'яна ж не цуралась їх обох: приїхав Сашко — з ним «іде», приїхав Ваня — дивись, уже з тим пішла. Уже й люди стали говорити — місто невелике, всі все знають про кожного.

Дотягнулося так до літа.

Закінчили хлопці інститут, а Мар'яна – третій курс. 3'їхались усі додому, і тут почалося ще гірше. Дівчина марно задивлялася в очі та щебетала безперестанку. Всередині був один підступний замисел і не було серця. Надто вже їй подобалося вертіти цими двома невдахами. Ваня з Сашком уже не переносили присутності один одного, та з кожною такою зустріччю все більше розгоралось їх кохання до Мар'яни і збільшувалась взаємна ненависть. Не раз були вони готові накинутись одне на одного з кулаками, а дівчину це дуже тішило.

Розумів Сашко, що зав’яз по самі вуха, та нічого не міг вдіяти, летів до неї, як окаянний; знайшов він усе своє щастя в тих нахабних очах, що закрили йому весь світ. Байдужою стала хлопцям і робота в Києві, і все, про що думали раніше, все зійшлося клином на отій дівці із спокусливим терновим поглядом.

Зібралися вони нарешті віч-на-віч, щоб розв'язати цю ситуацію, і дійшли вони тоді до кривавої згоди... Ваня запропонував влаштувати дуель, Сашко погодився. Дочекаються, поки «їхні» поїдуть у село до бабусь і дідусів, і зустрінуться у старому ліску, щоб ніхто не бачив — у обох батьків були рушниці, бо обоє любили їздити на полювання. Стріляти мали одночасно. Якщо помре один, Мар'яна дістанеться іншому, а коли обоє — значить, нікому...

Чекали поєдинку, аж тут дійшла до хлопців несподівана звістка — виходить їхня Мар'яна заміж. Ще позавчора дивилась вона в очі Сашкові, а вчора її вже засватали. Знайшов банкір собі свата у сусідньому районі, багатого проворного жениха, сина голови райдержадміністрації. Як виявилося, вони уже не раз гостювали в його домі і, мабуть, заздалегідь обговорили союз своїх дітей. Наречена теж була задоволена майбутнім чоловіком, бо той міг озолотити її з ніг до голови, в цьому і була для неї любов — бо так вихована! Не те що Ваня чи Сашко! — їм вона не сказала ні слова, зробила вигляд, ніби нічого не сталося.

Пробило тоді хлопців, наче блискавкою, зрозуміли вони, що обдурені, та було вже пізно. Оглянулись назад, а повернутись не можна. Не можна нічого виправити, продали вони дружбу за нахабні очі і залишились ні з чим. Недовго після того жило й кохання, не витримало воно образи, прикрості і розчарування. Та чи було це коханням, чи просто безумством, бо ж яке кохання благословляє того, хто, убивши через жінку свого найкращого друга, живе із нею потім із спокійною совістю? Усвідомили це хлопці уже тоді, як стали ворогами, і, якщо коли-небудь їм і вдасться помиритися, все одно між ними уже ніколи не буде колишньої дружби...»

Лілія НІКОЛАЄНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 28 листопада 2007 p.

"КРИВАВОЮ ДУЕЛЛЮ ВИБОРЮВАЛИ ДВОЄ ДРУЗІВ ЛЮБОВ ДІВЧИНИ, а вона вийшла заміж за третього"