"МіГ" :: 20-РІЧНИЙ КОСТЯНТИН СОЦКОВ

Вдруге Вінниччина відзначається на міжнародній арені своїми важковаговиками. Чверть століття тому Сергій Дідик встановив світовий рекорд, який побили лише на кілограм, а тепер молодий спортсмен, 20-річний Костянтин Соцков, привіз із чемпіонату світу 3 срібні нагороди, а вдома його відзначили званням «Людина року» у номінації «Кращий спортсмен».

– У 12 років батько мене привів у спортивний клуб армії, – розповідає Костя. – Мене ніде не брали, бо був маленький і навчався у другу зміну. А мій перший тренер Іван Романович Лозовський погодився працювати зі мною та запросив займатися штангою. Він зі мною із першого дня і до сьогодні мені допомагає. Батько був не проти, він і сам у свій час займався спортом. 15 грудня 1999 року я перший раз у житті зайшов у спортивний зал. Ми кожного року святкуємо цей день.

– Яким було твоє перше досягнення у спорті?

– Коли я вперше поїхав на Всеукраїнські змагання, було незвично і страшно. Тоді я посів третє місце. Це був мій вдалий старт. Цього року у квітні був чемпіонат України, який я виграв та здобув право виступати на чемпіонаті світу у Празі. Туди я поїхав, на жаль, травмований, до останнього дня перед змаганнями не підіймав штангу, тільки розминався. Але ми вирішили ризикнути, бо навіть посередні результати для мене були б досягненням. У результаті я посів друге місце, програвши кубинцю. І за досягнення на міжнародній арені мені присвоїли звання майстра спорту міжнародного класу. На Вінниччині я отримав звання «Людина року», але для мене це не особливо важливо, бо моя мета набагато вища – потрапити на Олімпійські ігри у Пекін-2008. Є усі шанси, але я тільки приходжу у дорослу команду і мені потрібно прибавити результатів у кожній вправі.

– Ти ніколи не жалкував, що обрав для себе шлях спортсмена?

– Неприємно, коли трапляються травми. Звичайно, це престижно для міста, області і навіть країни – мати таких спортсменів, бо суперваговики завжди вважалися найсильнішими людьми планети. Іноді дивишся і думаєш, що в іншому виді спорту було б легше. Але спорт травматичний увесь. Мені подобається дуже боротьба, якби повернути років 10-12, може, зайнявся б. Взагалі я задоволений і буду надалі займатися і покращувати свої результати.

– Ти ще паралельно навчаєшся на економічному факультеті, не збираєшся пов’язувати кар’єру зі спортом?

– Спортивне життя може завершитися у будь-який момент, і тому я й намагаюся отримати спеціальність. Може, вони переплетуться, економіка і спорт. Звичайно, хочеться ближче до спорту, бо я більшість свідомого життя присвятив цьому заняттю. Вже 8 останніх років серйозно займаюся важкою атлетикою, для мене спортзал – другий дім. Навіть якщо у мене немає тренувань – я туди іду розім’ятися чи просто так. Хотілося б відбути ще один олімпійський цикл, досягти максимально можливих результатів, потрапити на Олімпіаду і показати там, на що я здатний.

– Хто тебе підтримує і допомагає найбільше?

– Звичайно, це мій батько. Наша область дуже слабка в цьому плані і не може мені створити відповідні умови та допомогти, вона дає лише 10% того, що мені треба для підготовки на чемпіонати світу та Європи. Батько бере на себе повністю усі витрати. Нам непросто знаходити кошти, але він усе робить із розумінням. Говорить: якщо не будеш вкладати сам у себе нічого – потім нічого й не досягнеш. Мамі також подобалися мої заняття спортом, вона завжди казала, що їй подобаються сильні тілом і духом чоловіки... Також допомагає Володимир Іжевський, постійно мене підтримує. Сам він не спортсмен, але близький до спорту і цікавиться важкою атлетикою. Дуже приємно, що є такі люди. Адже щоб брати участь у змаганнях міжнародного класу, потрібно вживати вітаміни, а це недешево, плюс дорога та забезпечення. І коли мені почали допомагати, швидко з’явився результат – друге місце на чемпіонаті світу.

– До яких змагань ти готуєшся зараз?

– Як каже старший тренер збірної Василь Кулак, дитячі ігри завершилися, починаються дорослі. Зараз ми готуємося на Кубок України, який буде у лютому. Потім у квітні чемпіонат у Римі, і якщо я добре виступлю на цих змаганнях, дорога на Олімпіаду мені відкрита. Це, звичайно, важко, бо у нас в країні є важковаговики не тільки всеукраїнського, а й світового рівня – рекордсмени Європи, світу, учасники Олімпійських ігор, з ними боротися буде непросто. Але бути разом із цими спортсменами в одній збірній – це вже досягнення.

Анна КОЛЕСНІКОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 28 листопада 2007 p.

"20-РІЧНИЙ КОСТЯНТИН СОЦКОВ - СПОРТСМЕН РОКУ. У вінничанина є всі шанси потрапити на Олімпіаду в Пекін"