- Мій колишній хлопець Віталик розповів цю історію у день нашого першого побачення. Уявіть тепер, як я була шокована.

Вже й квартиру заставив і викинув всю сім’ю на вулицю. Як ніхто, розумію її біль, бо і мій 30-річний син Дмитро «підсів на гру», як затятий наркоман. Практично не вилазить із казино та салонів гральних автоматів. Програв не лише успадковану від бабусі квартиру, а й... свою сім’ю.

На перших заняттях з цього предмету ми писали анкети: яким спортом займалися у школі, чи маємо розряди і, наголошуємо, чим би хотіли займатися. Хлопці обирали футбол, волейбол, важку атлетику, а більшість дівчат – шейпінг, аеробіку та танцювальну гімнастику. Однак реальність приголомшила.

Вже другий рiк воюють жителi буд. №20 по вул. Зодчих у мiкрорайонi “Подiлля” проти будiвництва сауни у пiдвалi 4-го пiд’їзду.

У цій Шаргородській школі в їдальні постійно грублять учням. Молодшим, які стоять в черзі по пряник чи пиріжок. Після «люб'язностей» у їдальні діти ніяковіють, боячись вдруге підступити до віконця.

«Який американець? А-а-а-а, Браян? Ну, то як вже їде, то хай приїжджає...» — сказала вона. У мене склалось враження, що у неї таких Браянів «до фіга і ще трошки». Просто потусується з ним, «розведе» на подарунки, вечері у ресторані та й відправить назад до Америки».

Поспішаючи до університету, віддала перевагу «маршрутці». На одній із зупинок до салону зайшло двоє молодиків. Звичайні симпатичні хлопці, нормально вдягнені. Народний стереотип, що грабіжник — це нібито 40-річний алкоголік у пошарпаній одежі, від якого тхне — міф. Насправді це такі ж звичайні особи, як і ми (а, можливо, навіть краще одягнені, бо заробляють за день чиюсь місячну зарплату).

Майже містична історія сталась під час підбиття результатів конкурсу дитячого малюнка на тему «Міліція очима дітей», проведеного у рамках декадника на правову тему міським управлінням освіти. Участь у ньому мали змогу взяти усі школярі міста Вінниці, але одного із переможців конкурсу тепер розшукує... міліція.

З таким запитанням прийшов учень 3-го класу до своєї мами. Виявляється, тепер у нас про дітей судять по тому, чи є в нього мобільний телефон. Адже у наш час мало не кожен першокласник має мобільний. А якщо не в першому, то в другому класі вже точно такий засіб для зв'язку має бути.

Нема слів. Наша спільна знайома – розумниця, красуня, душа компанії – нас покидає… Це жах! Мало того, що наші ряди «холостячок» і так з кожним роком рідшають, тепер взагалі осиротіємо.

Що ж зміниться у шкільній програмі? Передусім, в освітній процес будуть включені так звані «сесії благополуччя» і зустрічі віч-на-віч, під час яких діти зможуть поділитися будь-яким особистим конфліктом і згодом обговорити його з педагогом.

Юлечко, я тебе так розумію! З появою кіно- та музичної індустрії навіть досить стриманим панянкам важко не піддатись спокусі і залишатись спокійною при вигляді мачо на екрані. Серденько б'ється, очі блищать… Чи ж далеко до закоханості? А ти сама, напевне, розумієш – бездіяльно сумувати за предметом кохання сучасній дівчині не личить. Отже, пропоную план по визволенню від прихильності до Білла Каулітца.

Твоє обличчя, стомлене часом, стомлене поганими звичками, ніколи не буде для мене чужим, навіть якщо пройде ще багато років і ти станеш іншим, а я розцвіту. Я обійму твоє обличчя долонями, як зараз, покладу руки на твої плечі.

Інна вперше спробувала цигарку у 13 років. «Нічого особливого, — тоді подумала вона. — Але друзям подобається, тому не буду говорити про своє розчарування». Дівчина була впевнена, що легко зможе кинути курити у будь-який момент.

Я вирішила полікувати зуби у нього. Виявилось, що це онук мого стоматолога. Поки я сиділа з відкритим ротом (він ставив мені нові пломби), я дивилась на його гарні очі. Ну, дуже сподобався мені той стоматолог. Він тільки-но закінчив інститут і пішов працювати до дідуся. Але мені лише 15 років і навряд чи я його зацікавлю.

Про те, що вінницький учень отримав «двійку» чи відмінну оцінку, його батьки можуть дізнатись досить простим способом – прочитати «SMСку», в якій описані оцінки їхніх дітей, або прочитати електронного листа, відправленого на їхню адресу. Протягом місяця у Вінницькій школі-ліцеї № 7 у тестовому режимі діє програма «Електронні щоденники».

«Ежедневно на наших экранах мелькают различные молодые женские создания, именуемые «девичьими группами». Блондинки, брюнетки, рыжие, крашенные, кудрявые, прямоволосые девушки с красивыми фигурами поют и танцуют. Это выглядит очень сексуально, но создается впечатление, что это не артистки, а... «поющие трусы».

Ця жахлива «НП» сталася у м. Манленг провінції Квазулу-Наталь Південно-Африканської Республіки. Старшокласники викрали з дому двох шістдесятирічних учительок-жінок, відвели їх на футбольне поле поряд із школою, де облили жертви бензином і... підпалили. Одна з жінок померла прямо на футбольному полі, друга – в лікарні.

Це сталось на традиційному Всеукраїнському студентському турнірі фізиків, який проводився на базі Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.

У вінницьких студентів вже склалась добра традиція грати у студентську інтелектуальну лігу. Цього разу передостанній етап змагань «Що? Де? Коли?» відбувався у Вінницькому торговельно-економічному інституті.

Три тижні один із наймолодших чиновників Вінницької ОДА Станіслав Шевченко, спеціаліст управління міжнародного співробітництва та євроінтеграції, за рахунок федерального міністерства закордонних справ Німеччини стажувався у Берліні.

1 грудня вінницькому КВНу виповнилось 45 років. Адже наприкінці 1962-го року у Вінницькій школі №29 була зіграна перша КВН-гра. Тоді змагалось лише дві команди: команда дівчат «Хі-хі» та команда хлопців «Ха-ха». І ось пройшло більше сорока років. Ті, хто грав у перших іграх та був для вінничан справжніми зірками гумору, займають керівні посади міста, області. Багато хто з них пороз’їжджались по усьому СНД. І ось прийшов час зібратись разом та згадати молодість.

– Двоє художників Валерія Лісогор та Іван Недвідь бували на Вінниччині, – розповідає Ірина Вишинська, власниця львівської галереї, – вони бачили її на власні очі і тому їм було легше відтворити ваше місто. А от Іван Коваленко, молодий німий художник, малював Вінницю за історичними матеріалами – фотографіями, малюнками. І теж вийшло досить непогано.

«Якось я посилала листа по електронній пошті одному викладачу нашого політехнічного університету. Користуюсь поштовим ресурсом «Яндекс». А там у кінці кожного листа автоматично прикріплюється реклама «Чи знаєте ви, що роблять ваші однокласники?» і запрошення відвідати сайт пошуку однокласників.

Троє ВІЛ-інфікованих дітей ходять у школу. Про те, що поряд із вашою дитиною сидить саме такий учень – не знає ніхто. Навіть учителька та сама дитина. Може, дитина, хвора на СНІД чи вражена ВІЛ-інфекцією, сидить з вашою дитиною за однією партою.

Цій історії вже три роки. Днями колишня вінничанка Юля Коловоротько приїхала додому – провідати батьків, друзів. Тут знову спливла історія її швидкого одруження.

«У матросов нет вопросов»... Саме так називався танець наших “степістів”, які днями повернулись з німецького міста Різа, де проходив чемпіонат світу зі степу.

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English