У цьому чоловікові є щось орлине. Принаймні, воля. Ліву руку йому відбило на третій день війни у Бресті. Евакуйований у глибокий тил він, учитель історії, став зоотехніком у башкирському колгоспі. Добрим зоотехніком, який знав одне: щоб корова давала молоко, її треба нагодувати. Саме там, у Башкирії, навчився косити траву однією рукою, виготовивши для цього спеціальне кріплення.
До Краснопілки повернувся, щойно Вінниччину визволили від фашиста. Красива його дружина зустріла дитиною від поліцая. Це був другий жорстокий удар війни, а третій отримав невдовзі. Будучи дільничним директором школи, він першим у Гайсинському районі запровадив чай для учнів – придбав «Титан», алюмінієві кварти, цукор. Кваліфікували це як спробу наживи за рахунок школи. Заніс партквиток, поклав на стіл першого секретаря району:
– Якщо таке формулювання, то я більше – не комуніст!
Скільки разів потім пропонували забрати партбілет – не пішов, не схилився, не простив. А вчителем був таким, що на нього молились. За школою створив у Краснопілці найбагатший і найцікавіший в області сільський музей, якому й понині немає рівних. А ще в нього була невигубна пристрасть до драматургії – писав п’єси і ставив їх на сцені. Після двадцятої його жартома назвали «Шекспіром» Краснопілки: три п’єси власного життя, вся решта – гарячі сільські теми. Колізій вистачало. Втім, йому достатньо було прочитати у газеті якусь частину з драматичним перебігом подій, щоб одразу ввімкнулась його потужна фантазія – і за 2-3 тижні вистава вже була написана. Весь Гайсинський район захоплювався його драматургією, а в самій Краснопілці два колективи художньої самодіяльності під орудою Никифора Терентійовича Громового здобули звання народних.
Вони з Оленою Єфремівною не мають власних дітей, зате у них три десятки хрещеників. Для багатьох батьків Краснопільський «Шекспір» і його дружина – приклад совісного і чесного життя. П’яниці і ледарі бояться Никифора Терентійовича більше, ніж дільничного міліціонера. Ніколи не пройде мимо, щоб не спитати, за які гроші і для чого пиячить. Якщо у селі на видноті раптом замножаться бур’яни, Громовий зверне на це увагу раніше сільського голови: або заплатить зі своїх власних, щоб їх скосити, або сам піде за косою – і тоді до нього неодмінно хтось приєднається, бо важко дивитися, як косить однорукий, воно хоч і виходить у нього добре, але бачити це – мука навіть для безсовісного. Iншими словами, повнокровний вимір людини за всіма параметрами найвищої моралі. Жаль тільки, що таких небагато. Одначе, саме до них і приміряє життя кожен, хто хоче прожити його так, щоб потім ні за що у ньому не було соромно.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
