"ПОЛУМ'Я ТА ЛІД" - ТАК НАЗИВАЛИ СЕВЕРИНІВСЬКУ САДИБУ ПАНА ОРЛОВСЬКОГО. Її створив романтик, садівник та меркантильний пан
«Дозвіл вийти заміж ти отримаєш. Але не забувай, що маєш панові калим заплатити», — від цих слів северинівського розпорядника, напевно, плакала не одна дівчина. Бо поміщика Северина Орловського на Поділлі знали як багату і досить скупу людину.
Своїх кріпаків він додатково обкладав даниною. А ось кожна дівчина, яка хотіла влаштувати свою долю, мала перед вінчанням дати Орловському 113 метрів полотна. В іншому випадку весілля могло не відбутися.
Економія і жадібність були одним із девізів подільського поміщика. Проте на пам'ять нащадкам він залишив чудовий палац. На початку 18 ст. якраз був бум на будівництво садиб. Пани так змагалися між собою, що їхні будинки більше нагадували замки. Щось на кшталт того, що відбувається зараз у нас.
Орловському належало два села, вони знаходилися по течії річки Рів — Молохов та Войтовець. Близько 1808 року Северин Орловський вирішує знести обидва села. І замість них будує нове. Кажуть, що плануванням сільських хат займався він особисто і робив це «правильно», як «по шнурку». Так з'явилася Северинівка, названа на честь пана.
А вже у 1810 році розпочалося будівництво палацу. Під'їзна дорога-алея веде до воріт палацу. Там, у глибині саду, і знаходиться маєток Орловського. На перший погляд, панська садиба повністю відображала характер Северина — cкупість. Одноповерхова будівля у стилі класицизму. Все було побудовано дуже скупо. Єдине, що вражало — це простір, який був навколо. А у пана все було продумано — зліва знаходилися службові приміщення, праворуч — господарський двір.
Ті, хто приїздив сюди, лише потрапляючи всередину палацу, розуміли, наскільки багатий був пан Северин. Невидана розкіш: у кімнатах — мармурові скульптури, роботи стародавніх майстрів. У їдальні можна було побачити картини, які були виконані на фарфорі. На свята чи на інші урочистості їх виймали з рам та сервірували столи. Таких модних штучок у палаці було безліч.
Але гостей та сусідів не це вабило до маєтку Орловського. Вабив сад. Незважаючи на свою скупість, пан Северин зміг запросити найпопулярнішого садового пейзажиста того часу Діонісія Міклера. Цей відомий майстер, ірландець за походженням, навчався парковій культурі в Англії. Лише в Україні він створив понад 40 парків, невеличка частина яких знаходиться на Поділлі.
Міклера називали романтиком. Він бережно ставився до самої природи та ландшафтів. Все це і відображено у северинівському парку. З балкона палацу відкриваються надзвичайно красиві пейзажі. Велика галявина, яка з одного боку закінчується лісосмугою, а з іншого — розкішна річка Рів. Галявина, яку пересікають численні доріжки, закінчується величезною природною каменем-скелею. На контрастах — і підбір насаджень. Тут є лапчаста ялина із суворої півночі і низенький глід тощо.
Закінчується парк великим кам'яним млином у греблі. За греблею — величезний ставок. Але у ті часи молодь найбільше приваблювала триповерхова будівля млина, зведеного із дикого каменю. І лише вікна були обкладені червоною цеглою. Це місце полюбляли. Саме тут призначали побачення. І, напевно, багато северинівських дівчат саме тут скаржилися на долю, на скупого пана, який вимагає непомірні калими. Але у той же час дивилися і раділи тій природній красі, яку створив і для них теж парково-пейзажний геній.
Сьогодні, на жаль, і від тодішнього палацу Орловського майже нічого не залишилося, і чудова паркова архітектура вже навіть не проглядається у заростях чагарників та часу. Нам, нащадкам, залишилися лише спогади.
Підготувала Наталія СТРЄЛКОВА
У підготовці матеріалу використані нотатки етнографа Дмитра Малакова.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
