САМІТНИК З ГУНЬКИ 8 РОКІВ ЖИВЕ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ. Цьогорічна зима для 75-річного діда Миті "за виграшку". Це минулими роками, коли морози сягали тридцяти, було страшно
Він живе під відкритим небом у халабуді, яку стулив з гілок, осоки та поліетилену. Замість дверей — шматок фанери. Коли йде на базар за крупою чи олією, ховає пенсію у «надьожне місце», бо таку хату, як у нього, на замок не закриєш.
- Зате, — дід жартує, — освітлення тут гарне, з усіх дірок світить.
Холоду дід не боїться, каже, що тепло, бо палить багаття та прикривається ковдрою, складеною удвоє. Дід Митя каже: якби не кури та кози, то мішок з речами на плечі, у руки ковіньку — і пішов би світами десь у «командіровку».
Колишній будівельник Дмитро Лук’яненко без хати залишився вісім (!) літ тому – згоріла. Вона стоїть неподалік купою спогадів. Щоночі городить од вітру всім, чим може, своє імпровізоване житло. А навколо спокійнісінько живуть люди, які затулилися від його біди холодною байдужістю.
У свій час Дмитро закінчив курси трактористів, у 18 років пішов до армії, служив під афганським кордоном, через три з половиною роки його комісували через хворобу – виразку дванадцятипалої кишки. З тих пір заливає його кров, тому і не одружувався. Так і живе сам. А відколи згоріла хата, сів на «мілину», та так і не видряпався – не було кому допомогти. Отримує мінімальну пенсію. Каже, що на більшу не заслужив, бо не вистачає стажу роботи, адже працював згідно з договорами.
Коли померла одинока сусідка Ніна, остання на всьому кутку жива душа, яка час від часу підгодовувала погорільця, він пішов просити сільського голову, аби той дозволив жити у її хаті. Голова велів прийти через шість місяців, на що дід сказав: «За цей час я вже лежатиму під вербою. Мені б хоч трохи у теплі пожити».
I став дід Митя питати дозволу у районної влади.
– Прийшов до одного начальника. Він трубку підняв, приклав до вуха, зв’язався з сільським головою, а той йому каже, що у нього є в Супрунівці рідний брат, то щоб йшов до того жити. Але ж там своїх проблем море.
...Вночі обійстя стереже Жук. Пес, коли допікає холод, приходить до хазяїна погрітися, а за ним троє котів. Дід їх не вигонить, жаліє. А одній курці, яка і серед зими продовжує нестися, вимостив над багаттям гніздечко. Ще одне гніздо облаштував у старому глечику, яке прив’язав дротиками до дерева. Там живуть горобець та синиця – і їх дід жаліє. А хто пожаліє діда, який вже знає, що сусідчина хата дісталася іншим людям, які жити у ній не збираються?..
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
