– Зовсiм на старостi рокiв чоловiк втратив розум, – розповiдає у редакцiї жителька села Бохоники Вiнницького району Наталя Олексiївна, – забрав у наших дiтей хату, бо вiн має молоду дружину.
Ще у 1987 роцi мої батьки купили старенький будинок у Бохониках, який оформили на мене. А у 1992 роцi його батьки запропонували помiнятися – вони пiдуть у мiй будинок, а нам вiддадуть свiй. Вирiшили оформити все даруваннями – я подарувала свiй будинок його батьковi, а його батько свiй будинок подарував нашим двом дiтям, тобто своїм онукам. Про це знали усi родичi, i, звичайно, ж моя свекруха, бо разом з нами була у нотарiуса.
У 2001 роцi помирає батько мого чоловiка, i будинок свекруха дарує своїй онучцi. Начебто все справедливо – усi будинки подарованi онукам.
Але наше життя не заладилось. Чоловiк мав добру посаду, але пив безпробудно. Бив мене: то до струсу мозку, то з рушницею ганяв, а я мовчала, бо соромно було на люди виносити. А потiм закодувався i …зробився кавалером. Знайшов собi молодицю на роботi, на 21 рiк молодша за нього, така, як наш син – закрутив з нею любов. Всi знали про це, а дружина, як завжди, дiзнається останньою. I сини мої знали, але не хотiли мене травмувати i сварилися з батьком поза очi. А я тiльки помiчаю, що вiн перестав грошi додому приносити, а то у нього зуби з металокерамiки з‘явились, одягатися став модно. Приїде з роботи, помиється, переодягнеться – i гайда з хати, повертається пiсля 12-ї ночi. Я i зрозумiла, що у нього з‘явилась коханка. I сказала: хочеш – йди, бо це вже не життя. Вiн вiдмовився, тодi я запропонувала зробити у хатi другий хід, бо одними дверима пiсля всього ми ходити не будемо.
Ми посварилися, чоловiк зiбрав речi i пiшов до своєї коханки. А тут за кiлька тижнiв мене та синiв викликає дiльничний у мiлiцiю, – чоловiк написав на нас скаргу, нiби ми його побили i вигнали з хати. Уявляєте? Коли нам зробили очну ставку, то мiлiцiонери зрозумiли, що вiн набрехав.
I тут приходить виклик до суду – визнати договiр дарування будинку недiйсним. Мовляв, баба з тiткою нiбито не знали, що дiд подарував онукам хату, i тепер хочуть втрьох – мiй чоловiк, його сестра i свекруха – забрати 48 кв.м, а двом моїм дiтям вiддати 16 кв.м. А про мене взагалi забули, нiби i не було на свiтi. Хоча кожен з них не потребує житла, а я залишаюсь на вулицi, бо ж свою хату їм подарувала i вони її вже своїй онучцi вiддарували.
Найогиднiше те, що суд тягнувся цiлий рiк, а коли наша адвокат пiшла у вiдпустку (попередивши про це), то суддя швидко задовольнив позов мого колишнього чоловiка. Я не уявляю, як можна ось так кинути своїх синiв, залишити їх без спадщини, бо у нього, виявляється, нове життя?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
