"МРIЄМО ПОБАЧИТИ ОБЛИЧЧЯ ДIТЕЙ", - каже незряче подружжя Романовських
Будинок людських доль…... Так одну з вишенських дев’ятиповерхiвок образно називають жителi мiкрорайону. I не дивно, адже саме у цiй «малосiмейцi» мешкає багато незрячих людей. У кожного з них своя iсторiя життя….
Подружжя Романовських добре знають у своєму районi. «Дружна iнтелiгентна сiм’я», – так з повагою про них говорять сусiди. Ось уже 22 роки, як Валентина Олексiївна i Микола Григорович живуть у шлюбi. Мають трьох чудових дiток. Здавалося б, звичайна українська родина, якби не одна особливiсть.… Цi люди незрячi….
Валентина Романовська народилася у невеличкому селi Гуменцi Хмельницької областi. Крiм неї, у сiм’ї був ще молодший братик Василько, якого дiвчинка дуже любила. Коли Валi було 6 рокiв, родину спiткало велике горе. Одного разу вона з Васильком та iншими дiтьми гралася бiля дороги. Зненацька у натовп малюкiв врiзалось авто. За кермом був п’яний водiй. «Я стояла осторонь i на власнi очi бачила, як загинув братик, – згадує жiнка. – Це був такий шок, що я до цих пiр не можу забути те вiдчуття страху i безсилля…»
Василька поховали…, а от з 6-рiчною Валею почали вiдбуватись незрозумiлi речi: у дiвчинки рiзко погiршився зiр. Лiки не допомагали, i у 9 рокiв Валя повнiстю втратила його! Яскравi барви свiту в один момент замiнив чорний морок…. «Спочатку я дуже переживала i плакала, – каже вона. – А згодом звикла до думки, що моє життя тепер iнакше».
Так дiвчина потрапила до Київської школи-iнтернату для слiпих, де i провчилась 9 класiв. Потiм було ще два роки навчання у Львовi, а у 1983 Валентину направили працювати в УТОС (українське товариство слiпих – авт.), що на Вiнниччинi. 18-рiчна дiвчина, хоч i зазнала стiльки бiд i нещастя, а все ж з надiєю та вiрою у краще приїхала до нового мiста. Дiвочi сподiвання не виявились марними, адже незабаром Валентина вийшла замiж. З коханим Миколою вона познайомилась ще в Київському iнтернатi. Хлопець також був незрячим, але його iсторiя дещо вiдрiзнялась вiд Валиної. Микола народився з вадами зору, а в 6 класi, граючи з однокласниками у футбол, отримав серйозну травму ока, яка i стала причиною остаточної втрати зору.
Через рiк у щасливого подружжя народився первiсток – синочок Юрiй, а згодом доля подарувала йому ще братика Дениса та сестричку Iру. Валентина i Микола дуже хвилювались, аби хвороба не перейшла до дiтей, але, дякувати Богу, все обiйшлося. «Господь почув нашi молитви!» – впевненi Романовськi.
… Сьогоднi двоє старших синiв вчаться в унiверситетi «Україна»: Юрко здобуває професiю юриста, а Денис мрiє стати фiнансистом. Iринка ходить до школи.
«Я не нарiкаю на долю i за все вдячна Всевишньому, – каже Валентина Олексiївна. – Навiть впевнено можу сказати, що я – щаслива жiнка, бо маю велику дружну сiм’ю. Iнколи чую, як iншi скаржаться на бiднiсть та важке життя. Розумiю, у кожного свої проблеми.… Але як жаль, що люди не вмiють радiти найцiннiшому – здоров’ю! Особисто я не хочу величезних статкiв i багатств, аби лишень на хлiб та необхiдне вистачало…. Просто iнодi стає сумно, що держава майже не пiклується про таких людей, як ми.… Ось уже стiльки рокiв тiснимось у крихiтнiй однокiмнатнiй квартирi, де на кожного вiдводиться три квадратних метри! Я ж не для себе, просто дiтей шкода…. Та й мiзерної пенсiї ледь на лiки та харчi вистачає. Спасибi друзям, родинi Гулясiв з Немирiвського району. Завжди морально в скрутну хвилину пiдтримають i матерiально допоможуть. Отак i живемо…».
Валентина Олексiївна сама виконує всю хатню роботу. Аж дивно, як їй, незрячiй людинi, вдається так смачно готувати i тримати квартиру в iдеальнiй чистотi. А ще вона захоплюється в’язанням i створює оригiнальний одяг для рiдних та друзiв. Жiнка завжди посмiхається i намагається передати гарний настрiй iншим. Вона розповiла, що їй постiйно сняться яскравi подiї з минулого. Але з вранiшнiм сонцем жiнка прокидається – i свiт знову темний.… Хоча нi! Подружжя Романовських впевнене, що свiт – прекрасний, бо таким вони його вiдчувають.
«Єдине, про що мрiю – хоча б на мить побачити обличчя дiтей», – сумно дiлиться сокровенним панi Валентина.
Прикро, що не завжди ми, зрячi, цiнуємо таку змогу….
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
