У ФIМИ В МАТРАЦI ЗНАЙШЛИ 81 ТИСЯЧУ РАДЯНСЬКИХ РУБЛIВ. За цiнами 70-х рокiв це були "шаленi грошi"
Маленький, кульгавий, завжди чимось незадоволений, iз з’їденими зубами та вiчно у старенькiй засмальцьованiй фуфайцi – таким, кажуть, був старожил ямпiльського районного базару дiд Фiма.
Скiльки насправдi йому було рокiв, звiдки вiн родом та чому жив усе життя одинаком – нiхто точно не пам’ятає.… Зате єврея Фiму смiливо можна вважати пiонером мiсцевої ринкової, а точнiше, базарної економiки, яку в радянськi часи вiн знав до грама. Чому так точно? Бо все, скiльки його пам’ятають люди, завiдував на районному базарi вагами. Тобто був таким собi «ваговиком» – видавав їх iз своєї закуреної комiрчини о 5-iй ранку торговцям i опiвднi приймав «зброю» базарного пролетарiату назад на вiдповiдальне зберiгання. Цей нехитрий, але дуже точний обмiн i був сенсом усього його довгого та загадкового життя. В чому загадка? Вона розкрилась лише пiсля смертi «пiдпiльного мiльйонера» Фiми у серединi 70-х рокiв. А до цього про «директора» ваг та гир Ямполя було вiдомо лише, що грошi в нього водились.… Куди i коли вiн їх витрачав – теж загадка. Бо про рiдню вiн нiколи не згадував, iз жiнками не водився, випивав i закушував виключно «за рахунок фiрми».… Цей ранковий Фiмин фуршет взагалi вартий увiковiчення в кiно, бо треба було бачити, як обходив вiн у базарний день своїх клiєнтiв – торгуючих ковбасою та самогоном з-пiд поли ямпiльських бабусь. А вже у кого найкращi на прилавку кров’янка та копчення i прихований вiд мiлiцiї бурячний «градус», повiрте, вiн добре знав... Мабуть, за теперiшньої моди на натурпродукти Фiма мiг би водити по базару кулiнарнi екскурсiї. Але тодi, зробивши коло по ковбасному ряду та спробувавши з десяток разiв того й сього, по задоволеному обличчю Фiми, кажуть, можна було побачити радiсть життя тих радянських трудових буднiв. А коли самогонникiв ганяла мiлiцiя i на пробу горiлку не давали, Фiма був схожий на дощову хмару….
Але найприємнiше у його робочому днi все одно було попереду – це своєрiднi «чайовi» мiдяки у кiнцi вдалого базарювання. Бо, за давньою традицiєю, кожен торгаш залишав Фiмi на повернутих вагах копiйчину, як казали, «на розплiд та удачу»… Хто i скiльки давав, так би мовити, «на лапу» старенькому євреєвi – можна тiльки здогадуватись, але за тими цiнами навiть 5 копiйок були вже грошi!
Так вiн i жив, здавалось би, навiчно врiсши своїм корiнням у цей базар, прилавки, ваги i рекламнi зазивання районних торгашок...
Але одного травневого дня Фiма не вийшов на роботу! Цей його несподiваний «прогул» можна було порiвняти iз «НП» районного масштабу, бо, як це було iз року в рiк, iз дня у день, о 4-й ранку вiн чомусь не вiдкрив вiконце своєї вагової... Можна собi тiльки уявити, який був у Ямполi скандал, як матюкались i спересердя плювались зернятами молодицi через несподiвану затримку базарних торгiв…. Кажуть, що вибухонебезпечну ситуацiю розрядив сам директор базару, бо його десь о 5-й термiново розбудили майже неможливою новиною – Фiма «не вiдкрився»! Ґвалт!
Коли ж пiсля тривалого i безрезультатного грюкання дверi вагової зламали, стало все зрозумiло – Фiма помер... Вiд старостi чи якоїсь хвороби – не важливо, бо його так i знайшли – мирно сплячим на такому же древньому, як i прикордонний Ямпiль, матрацi. Хоронили його, звiсно, без натовпу заплаканих родичiв, i навiть, попри усю популярнiсть Фiминого сервiсу, на останнє прощання iз легендою, кажуть, прийшли усього кiлька набожних бабусь.
А через 9 днiв, коли директор мiсцевого ринку дав команду прибрати у ваговiй комiрчинi, й вiдкрилась таємниця «мiльйонера» Фiми. Бо коли на бiлий свiт винесли усi його скромнi пожитки: латанi штани, фуфайку, кiлька шапок, металевий посуд, буржуйку i «летючу мишу», – настала черга зачовганого матраца... Спершу його хотiли спалити, потiм просто викинути на смiтник з очей подалi, але коли пiдняли – раптом з-помiж iржавих пружин посипались грошi – «троячки», «п’ятiрки», «червонцi» та навiть «четвертнi». Кажуть, що стiльки грошей у тi часи мiг бачити водночас хiба що керуючий районною фiлiєю ощадбанку перед видачею «получки» на мiсцевих заводах. Коли викликана мiлiцiя у присутностi свiдкiв перерахувала «Фiмин скарб», вiд заздрощiв ахнули навiть циганськi барони iз Сорок. Адже у матрацi, кажуть, знайшли майже 81 тисячу радянських рублiв!!! Для порiвняння: буханець хлiба тодi коштував 13 копiйок, морозиво – 13-21 копiйку, кiлограм м’яса – 3-5 рублiв, пляшка горiлки – 8-10 рублiв, хороша хата в Ямполi – 3-5 тисяч, однокiмнатна у Вiнницi – 10 тисяч, новi «Жигулi» – 11 тисяч...
Куди подiлись тi грошi, на яку добру справу пiшли – невiдомо, але про самого Фiму та його «золотий» матрац досi у Ямполi старi люди пам’ятають i кажуть: при нагодi можна було б такому самородку пам’ятник поставити... Ну, чим не Бендер чи Кiса Вороб’янiнов мiсцевого розливу?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
