ПОСПIШАЮЧИ ОДРУЖИТИСЯ, ЗАКОХАНI ПОЛЯКИ... ЗАГЛАДИЛИ КАМ'ЯНОГО ЛЕВА. А про "помаранчеву" революцiю у польському Вроцлавi нагадують гноми-"краснолюдки"
Коли iталiйцi потрапляють на оточений водами Одеру Тумський острiв, який дав початок польському Вроцлаву, захоплено кажуть: «Та це ж Венецiя!».
Чехи «впiзнають» у бароковiй та готичнiй архiтектурi мiста Прагу, японцi у Щитницькому парку iз прекрасними рододендроновими гаями – Токiо. Менi ж Вроцлав нагадав наш Львiв, до речi, як з’ясувалося, це мiста-побратими.
Четверте за величиною мiсто Польщi i справдi має багато облич. Воно – адмiнiстративна, економiчна та культурна столиця Нижньої Сiлезiї, мiсто тисячолiтньої iсторичної спадщини i разом з тим сучасний дiловий центр.
Описувати враження вiд побаченого у Вроцлавi – справа невдячна. Адже, аби зануритися у його атмосферу, там треба бути. Ходити вузькими брукованими вуличками, спостерiгати, як вручну запалюють гасовi лiхтарi на старiй частинi мiста, смакувати спецiальне чорне пиво, насолоджуватися неповторними ароматами та музикою...
Мабуть, не випадково наш гiд Бетта розпочала знайомство з Вроцлавом із музею «краснолюдкiв», тобто гномiв. Виявляється, багато рокiв тому у цьому мiстi, як i в Українi, була своя «помаранчева» революцiя. Органiзував її маленький чоловiк у помаранчевiй шапочцi. Сьогоднi про тi подiї нагадують численнi скульптурнi статуетки гномiв, розкиданi мiстом, i, звичайно ж, найменший у мiстi та й у всьому свiтi музей. Щоправда, потрапити туди нам не вдалося, бо охоронець-гном... заснув. Втiм, розчарування особливого не було, адже навпроти крихiтного, близько 40 см заввишки, музею гномiв розташувалася готична базилiка 13-14 столiття висотою... понад 130 метрiв. Вiдчуваєте контраст? Розповiдають, що колись пiд час бурi з базилiки впав шпиль i вбив чорного кота. З того часу вроцлавчани переконанi, що у їхньому мiстi бiльше немає зла.
Серце Вроцлава, де життя вирує о будь-якiй порi дня i ночi, знаходиться на майданi Ринок. Сьогоднi тут вже не продають, як ранiше, срiбло, вовну, сiль та бурштин. Тепер тут торгiвлю ведуть численнi паби, ресторани та кав’ярнi. Вхiд до найстарiшого в Європi ресторану бiля ратушi прикрашають ангели, якi закривають собi вуха, аби не чути тих, хто зайшов до закладу на кухоль пива, але трiшки перебрав. Останнiм про «норму» нагадує скульптурне зображення жiнки з мештами... Щоправда, чоловiки з цього приводу особливо не засмучуються, адже поряд – цiлодобовий квiтковий ринок, де так просто придбати квiти, аби вибачитися.
Унiкальною пам’яткою архiтектури є 66-метрова будiвля Ратушi – колишня резиденцiя правителiв мiста, де сьогоднi розмiщено Музей мiського мистецтва. Перед ратушою стоїть своєрiдний символ судової влади – стовп для публiчних покарань. Колись тут здiйснювали смертнi вироки, сьогоднi ж це улюблене мiсце молодi.
До речi, Вроцлав – студентське мiсто. Кожен 5-й його мешканець – студент. Майже 134-тисячна армiя молодi навчається у 23 вищих навчальних закладах мiста, найстарiший з яких – 305-рiчний Вроцлавський унiверситет. I якщо не усiх студентiв цiкавить бiблiотека Оссолiнеум, де зберiгаються рукопис «Пана Тадеуша» Адама Мiцкевича, графiка Гротгера i Рембрандта, динар короля Мєшка I i медалi останнiх Ягеллонiв, то до катедри Св. Iоана Хрестителя iдуть практично усi, незважаючи навiть на вiросповiдання. Звiдки такий iнтерес – пояснюють... леви.
Ще з 13-го столiття вхiд до катедри пильнують кам’янi скульптури левiв. Невiдомо, коли зародилася легенда, за якою, якщо закохана пара погладить лева з правого боку входу, то протягом року гарантовано одружиться. Закоханих за цi роки було так багато, що вiд того лева залишилися тiльки... заднi лапи. Загладили бiдолаху! Лев злiва наразi вцiлiв. Проте, швидше за все, i його чекає така ж доля. Принаймнi, чоловiк, який продавав перед катедрою квiти, порадив менi погладити його правою рукою 10 разiв i загадати бажання. За рiк, сказав, обов’язково здiйсниться.
Звичайно, я не втрималася i скористалася порадою. Що задумала? Ще раз повернутися до Вроцлава. Бо не закохатися у це мiсто просто неможливо.
Iнна ЧЕРВIНЧУК з Вроцлава
PS. До речi, День мiста Вроцлав вiдзначає 24 червня. Чудова нагода з ним познайомитися.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
