"АРХІТЕКТОР СТОЛИЧНОГО БУДИНКУ З ХИМЕРАМИ - НАШ ЗЕМЛЯК... 23 травня Владиславу Городецькому виповнилося б 144 роки"
«Про перлину Києва — будинок з химерами — чули, мабуть, навіть далекі від архітектури люди. Але чи відомо вам, що його автором був наш земляк Владислав Городецький, уродженець с.Шолудьки Немирівського району? 23 травня йому виповнилося б 144 роки...
За своє яскраве, повне злетів та падінь життя Владислав Владиславович звів чимало будівель.
Найбільш відомі з них — у Києві: музей старожитностей і мистецтв, теперішній Національний художній музей, будинок з химерами, Миколаївський костьол, Караїмська кенаса...
До речі, той самий будинок з химерами з’явився у результаті... парі Городецького із архітектором Кюбелєвим. Переповідають, що, сидячи у одній з кав’ярень міста, Городецький похвалився, що придбав у місті земельну ділянку. Та коли розповів, де саме, архітектор Кюбелєв почав насміхатися, мовляв, там нічого путнього не збудувати.
- А я збудую! — побився об заклад Городецький.
Рівно через два роки, у визначені за умовами парі день і годину, архітектор показав украй здивованим колегам свій шедевр. «Обличчям» на сучасну Банківську, над самісіньким урвищем стояла і справді казкової краси споруда. Одні казали, що серед Києва постав чудовий палац із «Тисячі і однієї ночі», інші вбачали у 4-поверховій будівлі висічений стародавній індійський камінь... А ось як описав тоді будинок мистецтвознавець С.Гіляров: «З кутків даху спускають свої вуса-щупальця потворні дельфіни, їхні хвости, переплітаючись, чітко профілюють на тлі неба. На спинах дельфінів сидять оголені жіночі фігури з тризубами в руках; уздовж карнизів розмістилися величезні жаби; по стовбурах колон, обабіч парадного входу, вилазять бадьорі ящірки; в орнамент капітелей уплетені морди носорогів, а лиштви вікон зображають слонячі голови...»
Така скульптурна вишуканість не випадкова. Адже Городецький був чи не з перших видатних мисливців свого часу. Саме він стояв біля витоків створення мисливського товариства у Києві. А захоплення те від батька — унтер-офіцера Ольгопільського уланського полку, який часто брав із собою на полювання сина. Між іншим, мисливський інстинкт став знаковим для Городецького. Він надихнув його на будівництво будинку з химерами, але він і став однією з причин його втрати. Відомо, що восени 1911 року Городецький вирушив на полювання до Африки. Та організація сафарі виявилася дорогим задоволенням, тож перед поїздкою він заставив своє майно. На жаль, повернути більшість майна йому не вдалося. І з 1913 року будинок з химерами став власністю іншої особи.
Втім, такий поворот не вплинув на його подальшу творчість як архітектора. Не менш цікаве архітектурне вирішення мають його оригінальні споруди в Умані, Черкасах, Сімферополі, на Житомирщині. У нас же, у с.Печера Тульчинського району, чудово зберігся його шедевр — усипальниця Потоцьких, млин з електростанцією в с.Сокілець та частина адмінбудинку неіснуючого вже Шпиківського цукрозаводу.
Колоритною особистістю Городецького могло б пишатися будь-яке місто. Один із його сучасників М.Кальницький якось написав: «...Уявіть собі на хвильку, ось він проїжджає Хрещатиком на власному автомобілі-ландоле у шкіряному шоферському вбранні, із підкрученими вусами, з ручною мавпочкою на плечі. У очах веселе збудження щасливої людини... Зараз він зникне за рогом Миколаївської вулиці, а ви проведіть його поглядом, адже без таких, як він, наше місто було б значно біднішим».
Однак за часів більшовиків ім’я видатного митця не було у великій шані. Роботи Городецького називали не інакше як «архитектурным излишеством, извращением, чудачеством». Тож у 1920 році йому довелося емігрувати до Польщі, де він також залишив свої будівлі.
Доля Владислава Городецького склалася так, що доживати свій вік йому довелося далеко від Батьківщини, в Ірані. Але і тут він не сидів склавши руки. У Тегерані, наприклад, залишив після себе залізничний вокзал та палац іракського шаха. Покинув архітектор цей метушливий світ у 1930-му. Похований на християнському кладовищі Тегерана.
Приємно, що сьогодні ім’я Владислава Городецького занесено до книги «100 найвідоміших українців». Чимало зусиль за присвоєння імені видатного земляка Немирівському будівельному технікуму докладає його директор, член-кореспондент Академії будівництва України В.Молодих. У столиці назвало вулицю іменем Городецького... А оце недавно завітав на Хрещатику до пасажу і... несподівана зустріч! За столиком за філіжанкою кави сидить Владислав Городецький. Повернувся, нарешті, після довгих мандрів додому. Здається, ось доп’є каву, хвацько заскочить у своє авто і зникне за рогом у напрямку свого будинку з химерами...»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
