ВСЬОГО ВІСІМ УЧНІВ ЗАЛИШИЛОСЬ У КАМ'ЯНЕЦЬКІЙ ШКОЛІ, ДЕ ВЧИВСЯ МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
Дивовижної краси мiсцевiсть навколо села Кам’янка Лiтинського району. На пагорбах i схилах вiльно розкинулись старi сосни, товстi дуби, а між ними протікає звивиста рiчечка Згарок.
Школа у Кам’янці така, що пошукати! Міцна двоповерхова будівля з «дикого каменю» і цегли, на фронтоні викладена дата будівництва - 1902 рік. Та вона ще не одну сотню літ простоїть! Вікна - величезні, стіни - товстелезні, по метру! У просторих класних кімнатах повно сонця і повітря. Тільки дітей немає... На сторінках шкільного журналу - всього 8 прізвищ. Сім років тому тут ще була дев’ятирічка, а зараз - початкова школа, для якої цілком вистачає двох класів.
...Школу в Кам’янці збудував генерал-губернатор Київської, Подільської і Волинської губерній Федір Трепов, рідний брат Санкт-Петербурзького губернатора Олексія Трепова, «прославленого» тим, що у нього стріляла Віра Засулич з «Народної волі». Робилось все на віки - майстерня, бібліотека, спортзал, 18 класних кімнат, капітальна криниця, у якій настільки чудова вода, що звідси її носять на все село. Три добротні гранітні сараї, три погре- би, душові, 3 га шкільного саду і 3 га дослідного поля, обсадженого черешнями. До революції тут було духовно-педагогічне училище, де вчились відомий український письменник Михайло Стельмах з Дяківців, герой визвольних змагань Яків Гальчевський з Малинівки...
Хоч школа знаходиться на межі закриття, але завдяки директору Миколі Мрачківському і його дружині, вчительці Ганні Володимирівні, все зберігається в ідеальному стані. Дитячі ліжечка застелені, у їдальні є весь необхідний посуд, у спортзалі - інвентар. Зараз початкові класи об’єднані, учні в них займаються за індивідуальною програмою. Але директор бідкається - з кожним роком дітей у селі стає все менше і менше. До того ж, навчання одного учня у малокомплектній школі обходиться державі майже вдвічі дорожче, ніж у звичайній.
– 150 тисяч бездомних дітей офіційно зареєстровано в Україні, а неофіційно, певне, багато більше. Вони жебракують, живуть у каналізації, у підвалах, на цвинтарі у склепах, - поділився думками Микола Вікторович. - Що нас чекає, коли вони виростуть? Вщент рознесуть державу! Користуючись нагодою, хочу зі сторінок газети звернутись до представників влади і нагадати - після війни у Кам’янці був сирітський притулок, тоді держава знайшла гроші. Треба і зараз знайти, щоб школу не закривати! Можливо, організувати у Кам’янці притулок для сиріт, можливо, інтернат для дітей з обмеженими можливостями.
- Згідно із «Законом про освіту», без згоди територіальної громади школу закрити не можна, - уточнила сільський голова Кам’янки Раїса Драчук, - а для цього треба провести місцевий референдум. Але й без референдуму ми знаємо, що кам’янчани хочуть бачити у школі тільки державний дитячий заклад. Не раз у Кам’янку приїжджали бізнесмени, які хотіли б купити і школу, і садибу Трепова, але наші люди категорично проти.
Століттями вона належала роду магнатів Потоцьких. Станіслав Щенсни-Потоцький так любив свою дружину, красуню-гречанку Софію, що на її честь розбив на пустирі парк і висадив алею у вигляді букви «S» з 26-ти рідкісних чорних буків. Зараз вони такі товсті, що тільки втрьох можна обняти. Ян Потоцький чи програв, чи продав Кам’янку, і село стало власністю графа Тюменєва, великого поміщика-землевласника з Хмільника. Його сину Федору Тюменєву, офіцеру гусарського полку, дуже подобались околиці села, річка, парк, панська садиба. Але сталась трагедія - молодий гусар раптово помер. Напис на могильному камені свідчить: «Федоръ Федоровичъ Тюменевъ на 30-мъ году от роду 28 октября 1878 года трагічески погибъ». Гусарський офіцер застріелився, бо захворів на невиліковну на той час венеричну хворобу. На жаль, цвинтарні злодії за останні три роки двічі грабували склеп молодого Тюменєва.
Старий граф Тюменєв з горя продав Кам’янку Трепову, і ... вона розцвіла. Енергійний генерал збудував греблю, поставив паровий двигун і водяну турбіну з Фінляндії. У передреволюційні роки Кам’янка - тоді вона називалась Майдан-Трепівський - освітлювалась електрикою не гірше Санкт-Петербурга: сяяв вогнями панський будинок, школа, інші будівлі, світилась ліхтарями кам’яна набережна і - гордість кам’янчан! - незрівнянної краси церква. Це був дійсно унікальний храм Божий, де фрески малював талановитий російський художник Віктор Васнєцов. Але ні розпис, ні архітектура не врятували церкву від знищення - у 1977 році її знесли. На церковному фундаменті збудували клуб. У 1979-му донька Трепова з внуками приїжджала з Франції, хотіла побачити садибу, будинок, церкву, але, «за вказівкою згори», її сюди просто не пустили.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
