ТАЄМНИЦЮ КОВАЛІВСЬКОЇ КЕМПИ ВИВЧАЮТЬ БІЛЬШЕ 200 РОКІВ. Чому Гелена Потоцька викрала з Херсона тіло англійського лорда Джона Говарда і перезахоронила у Ковалівці
Про розташований за 7 км від їхнього села Ковалівки районний центр Немирів місцеві мешканці жартома кажуть: «пригород Ковалівки». I у цьому є доля правди. Бо якщо про горілчану столицю України на увесь світ заговорили порівняно недавно, то скромний ковалівський острівець Кемпа береже таємницю, до якої прикута увага дослідників світу більше як 200 років.
Власне, нічого «видатного», на перший погляд, у Ковалівці я не побачила. Село — як село. Хіба, порівняно з іншими, трохи більше за розмірами — тягнеться майже 25 км. Ну, звісно — треба ж десь розмістити 50 (!) ставків та 130 гектарів садків.
Втім, одразу звернула увагу на унікальний старовинний парк у центрі Ковалівки та те, що одна з вулиць села носить ім'я... Джона Говарда. Так-так, того самого англійського громадського діяча й філантропа, якого письменник В.Ізмайлов охарактеризував як «героя добра і любові до людства».
Що їх пов'язує, запитаєте? А надзвичайна романтична історія.
Отже, Ковалівка, англійський лікар Джон Говард та... ну, звісно, «шерше ля фам» — прекрасна Гелена-Аполлонія, дружина коронного підкоморія Вінцента Потоцького. У Ковалівці, літній резиденції графа, Гелена, котра виховувалася у Паризькому монастирі Обуа і була особисто знайома з багатьма громадськими діячами, політиками і навіть імператорами, безвиїзно жила кілька років. Щоб кохана дружина не сумувала за вишуканим товариством, Вінцент виписував їй газети та журнали і побудував чудовий парк. Улюбленим місцем відпочинку Гелени став острів Кемпа...
1893-й рік. Саме тоді, як засвідчує «Исторический вестник», до Ковалівки з волонтерською місією приїздить Джон Говард. Опікувалася ним, звичайно ж, графиня Гелена Потоцька. Непоказний, хирлявий, але надзвичайно працездатний і самовідданий чужоземець полонив серце красуні Гелени. Ще б пак, адже це була справді людина-легенда!
Залишившись у 16 років сиротою, він вирішив увесь свій спадок використати на допомогу нужденним різних країн і народів. Він будує лікарні та будинки для престарілих, піклується про санітарно-гігієнічні умови утримання в'язнів. Більше того, ризикуючи життям, Говард навіть проник у Бастилію, щоб із власного досвіду дізнатися, як утримують в'язнів. Результатом стали опубліковані памфлети про жорстоке поводження з в'язнями, за що французький уряд заочно засудив Джона Говарда до смертної кари. Втім, головне в його діяльності — боротьба з чумою. Він мандрує по світу, лікує хворих і пише свою найкращу працю — «Звіт про головні карантини в Європі з різними замітками стосовно чуми».
У Ковалівці Говард пробув лише кілька днів: одразу рушив до Херсона, де піклується про військовополонених та бере участь у ліквідації епідемії тифу. Хвороба «помстилася» філантропу: лікуючи за власні гроші хворих, Говард сам захворів і 20 січня 1790 року помер за тисячі кілометрів від батьківщини.
Поховали його, згідно із заповітом, на хуторі приятеля Дофіне поблизу Херсона, а на могилі встановили не пам'ятник, а сонячний годинник.
Згодом, з ініціативи Олександра I та за підтримки генерал-губернатора М. Воронцова, який організував збір коштів серед мешканців Одеси та Херсона, було споруджено гранітний обеліск. На ньому — барельєф Говарда, деталі сонячного годинника та написи російською мовою і латиною: «Говард. Упокоївся 20-го січня на 65 році від народження. Alios salvos fecit (Робив інших здоровими). Vixit propter alios (Жив для інших)».
Коли звістка про трагічну смерть Говарда дійшла до Ковалівки, Гелена захотіла оплакати тіло покійного. І тоді Вінцент, що звик задовольняти будь-які примхи дружини, послав надвірних козаків... викрасти тіло Джона Говарда. Перезахоронити «лікаря для бідних» Гелена наказала під кронами дубів на своєму улюбленому острові Кемпа. Це, між іншим, підтверджує і Довідковий енциклопедичний словник К.Крайля, де, зокрема, зазначається: «Тут (у Ковалівці)... привертає увагу пам'ятник, встановлений графинею Потоцькою на честь видатного філантропа Говарда, прах якого вона веліла перенести сюди з Херсона».
Як свідчать старожили, пам'ятник був дуже гарний, з викарбуваним на відшліфованій плиті сірого кольору зображенням пелікана (Говард асоціювався у Гелени з цим птахом) та написом «Хто б ти не був, ти біля могили друга». На жаль, сьогодні ті могильні плити на дні ставу, на глибині 4 метрів. Дістати їх не так просто, тож сьогодні виготовлено інший пам'ятник.
– Звичайно, історія Гелени Потоцької та Джона Говарда – історична родзинка Ковалівки, — зазначив сільський голова Володимир Лютенко. — І ми сподіваємося, що вона стане своєрідним поштовхом для розвитку туристичних маршрутів та «зеленого туризму». Перспектива у села є. Ми сподіваємося, що невдовзі відновлять свою роботу цукровий та консервний заводи, тваринницький комплекс. Вже сьогодні у селі діє цех по вирощуванню грибів та виготовленню пластикових вікон, працює дві пилорами, на осінь очікуємо на відкриття культурного центру із сауною та тренажерним залом... Віриться, що ми відродимо колишню славу Ковалівки.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
