П'ЯТЬ РОКІВ ВІННИЧАНИН СУДИТЬСЯ З ПОЛЬЩЕЮ, щоб за загиблу дочку польська сторона платила пенсію на онуків-близнят
Вова і Паша – це єдині онуки у Володимира Олексійовича. Вони – й пам’ять про загиблу в автокатастрофі єдину доньку Iрину. Трагедія сталася у польському місті Ополє, коли вінничанка поверталася додому, перед цим написавши листа. Вдома на матір чекали батьки та дворічні сини-близнюки, яких Iрина любила безтямно. Життя змусило її шукати заробітку, тож, закінчивши Вінницький коледж крою та шиття, подалася у пошуках роботи до Польщі.
Потім повернулася до Вінниці, влаштувала сімейне життя, народивши двох синів. А коли дітям виповнилося по два роки, Ірина поїхала до Польщі знову на заробітки. Але через три місяці в автокатастрофі загинула.
Хлопчики залишилися на руках у дідуся і бабусі. Згодом бабуся померла і перед Володимиром Олексійовичем постає питання: куди подіти 5-річних онуків? Знайомі радили дитбудинок «Гніздечко».
– Я завагався, – пригадує тепер дідусь. – Чи впораюся сам з обов’язками тата і мами? Діти тоді ходили у спеціалізований дитсадок №35 м.Вінниці. Тож коли прийшов забирати дітей – вихователі заплакали, просили не віддавати з дому дітей нікуди, обіцяли допомогти. Розповіли, що при дитсадку є нічні зміни й діти можуть час від часу залишатися цілодобово у дошкільній установі. Я теж заплакав і погодився.
Відтоді минуло 4,5 року. Життя дідуся Володимира Олексійовича за темпом годилось би для турботливого молодого тата. Незважаючи на те, що сам десять років тому пережив інсульт, понад 15 років живе з ішемічною хворобою серця, щоденний графік у нього насичений.
Вранці готує онукам сніданок: смажить по два яйця до булки, подає чай. Може бути кобаса, биточки. Обов’язково виділяє онукам по дві гривні кишенькових і відправляє до школи. Хлопчики навчаються у Вінницькій СЗШ №1 у 5-му класі. У школі Александрови зі своїми ровесниками обідають. Так минає весь день. Смаки і вподобання у Вови та Паші різні і в побуті, і навчанні. Паша любить англійську мову і читання, а Вова – затятий математик, відпочиває за малюванням та на фізкультурі. Взагалі ж, обидва вчаться на «добре» та «відмінно». З улюблених предметів один одному допомагають в освоєнні незрозумілого матеріалу.
Одним з найулюбленіших занять хлопців є спортивно-бальні танці, які вони відвідують при Палаці дітей та юнацтва вже четвертий рік.
По поверненні додому на хлопців чекає смачна вечеря. Насамперед борщ, який дідусь варить три літри на два дні. Якщо плов, то він розходиться швидше. До речі, меню хлопці частіше замовляють. Тоді дідові доводиться мудрувати: один онук надає перевагу всьому гострому – м’ясним стравам, цибулі, часнику, а інший онук любить рибу, квасолю, так звану м’якшу їжу. У таких випадках Володимиру Олексійовичу доводиться домовлятися з онуками «по-чоловічому». При цьому чітко узгоджується кількість котлет, пельменів. Щоправда, консенсусу досягти інколи не вдається. Має бути порівну цукерок, печива, мандаринів, й при цьому все однакової форми.
Мешкає сім’я на кошти, які виплачує держава на дітей. Це – щомісячна допомога по втраті годувальника та соціальна допомога. Рідкісні одноразові допомоги від управління праці та соціального захисту.
Чимало коштів доводиться витрачати на шкільне приладдя та репетиторство.
– Тож, щоб укластися у нинішні розцінки, потрібно щонайменше 700 гривень щомісяця на одну людину, – переконаний Володимир Олексійович. Таких грошей родина не має. Тож скрутних хвилин чимало. П’ятий рік Володимир Александров судиться з Польщею за виплату матеріальної компенсації водієм, з вини якого сталася автокатастрофа, в якій загинула донька. З цих питань вінничанину довелося звертатися по допомогу до уповноваженої з прав людини при Верховній Раді України Ніни Карпачової.
– Мріяв я про свій пенсійний відпочинок на риболовлі, у походах, на природі. Але життя розпорядилося інакше. Тепер у мене куди важливіші справи, якими в молоді роки мало й переймався. Мию вікна, прибираю у квартирі, готую їсти, консервую. Але здаватися не маю права. Ще щонайменше на зо два десятки років.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
