"КОХАНИЙ, ВІДМИЙСЯ ВІД БРУДУ І ПОВЕРТАЙСЯ ДОДОМУ. Тобі прощу все, твоїй коханці - ніколи"
«Вінниця, вул. Відчаю, 1, Оксана…». З такою зворотною адресою цей лист надійшов у нашу редакцію. Там сповідь обманутої дружини і її звернення до тієї, яка принесла у сім‘ю той відчай, котрий поселився не тільки у душі цієї жінки, але й навколо.
«Ось листок паперу, ручка і мої думки. Може, вам здасться, що я слабачка. Може, ви й праві, бо спочатку я навіть хотіла покінчити з собою. Безглуздо? Я теж так подумала, коли мене відкачали і залишилась жити….
Певно, я народилася для того, аби все життя страждати, мучитися і при цьому любити. Любити вірно і віддано, як любить собака свого господаря.
Росла я у важких умовах. Батькам я просто вдячна, що вони дали мені життя. Було дитинство, але не у мене. Батьки жили тільки для себе, навіть не помічаючи мене. Мені довелося самій вчитися, як картоплю у мундирах варити, як вареники у холодній воді готувати. Але я навчилася. Створювала затишок у квартирі, любила готувати і сама собі чорне волосся «барашком» розчесати.
У школі відчувала несправедливість. Діти багатих батьків не вчилися, а отримували хороші оцінки, бо їхні батьки постійно носили “торби” вчительці. Мої не тільки не носили, але й на батьківські збори ніколи не ходили.
Я виросла, і на моєму шляху з’явився промінець сонця. Ця людина дала мені надію, що не все у цьому житті так погано. Це був він, якому я повірила, це був він…, якому я подарувала себе. У нас були такі зустрічі і такі слова! І де він їх знаходив? Скільки я читала до цього і після цього, а таких слів не зустрічала. Повірила, що я у нього єдина, що він мене любить. І все це він підтвердив перед Богом. Я відчула нове життя. Забула про важке дитинство і несправедливість. Була щаслива, бо мене люблять.
Народилася донечка, і хоча він її любив до нестями, але між нами почалися сварки. Донька росла, а сварок менше не ставало. Сварилися – мирилися. У квартирі було чисто і прибрано. На кухні наготовлено. А потім була ніч – ніч мене клала, і я лягала. Я вірила, що він мене любить, а він лягав поруч: можеш-не можеш – давай. І я ще думала, що він мене любить. А потім прийшло розчарування.
Донька виросла, з’явились онуки, а в домі чистота і порядок, тільки мій чоловік не захотів тієї чистоти. Образливо, що стільки років прожили разом, а тут він знайшов собі іншу. Я хочу звернутись до тебе, Натахо – хіба ти щаслива з тим, кого вкрала? Невже таким шляхом ти думаєш забезпечити життя своєму хлопчику? Я ще дочекаюсь, поки ти будеш плакати і не розумітимеш, від чого. Ні, Натахо, не тебе він любить. Ти ніколи не будеш з ним жити і ніколи не будеш його доїти. Він повернеться до мене.
Мій коханий, навіщо ти мене покинув як дитину? Адже я тільки почала вірити в цьому житті, а ти мене обманув. Я покинута, я – нелюба...…
Мій коханий, відмийся від цього бруду і повертайся додому. Це твій дім. Там я тебе ніжно і вірно чекаю, і люблю.
Спасибі, що дочитали. Дай Боже, щоб у ваших сім’ях ніколи такого не сталося».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
