ГЛУСЬ, НЕМИРІВ, "НЕМІРОФФ", БЮТ". Що тут є невід'ємним?
Багатий на врожаї серпень не тільки позолотив лани Немирівщини, наповнив засіки зерном, а й змусив збирати перший солідний урожай свого життя дуже поважну і шановану не тільки у районі, а й далеко за його межами людину – Степана Карловича Глуся, бо відлив золотом його перших 60. Важко повірити у цю цифру нам, хто спілкується зі Степаном Карловичем кожен день, бо така ж щира посмішка, такий же теплий погляд ясних очей, така ж відкритість душі.
Та й самому Степану Карловичу, мабуть, не дуже віриться у неї, бо такі ювілеї підкрадаються непомітно: ніби і не жив, і не любив, і хода пружна, і серце гаряче, планів та планів попереду, а оглянешся навколо – діти дорослі, солідні, онучат аж п’ятірко, а справ скільки зроблено... Саме вони найбільше й характеризують людину. Завдяки цим справам Немирівщину, Немирів важко уявити сьогодні без сім’ї Глусів. А тому більшість людей думає, що це рідне місто Степана Карловича, рідна його сторона.
– Вже справді рідне, – посміхається Степан Карлович, – бо тут пройшли моїх 27 кращих років життя, тут досяг своїх найвищих професійних вершин, втілив найзаповітніші мрії, тут народились і виросли мої діти, сюди привіз і стареньких батьків. І в яких би містах та країнах я не був, мені ніде так не добре, як тут. Прикипів до Немирова і душею, і серцем!
А народився і виріс Степан Карлович насправді у селі Маниківці Деражнянського району Хмельницької області у сім’ї простих колгоспників Марії Петрівни та Карла Григоровича Глусів, людей працьовитих, віруючих і за свою порядність дуже шанованих у селі.
– Яку основну батьківську науку запам’ятали на все життя? – цікавлюся у Степана Карловича, і у відповідь чую: «За науку був особистий приклад батьків, а вони все життя жили і живуть за законами Божими. Я з дитинства бачив, з якою повагою до них ставились сусіди, односельці і завжди хотілося й собі мати таку прихильність від людей».
– Ми з Степаном ніколи не мали ніяких проблем, – розповідає батько. – У школі на батьківських зборах завжди тільки хвалили, з армії до цих пір зберігаю подяки, у технікумі й інституті теж був найкращим. І зараз душа наша радіє, бо люди відгукуються про нього тільки найкраще.
– Це у нас Божа дитина, – додає мати і втирає сльозу радості.
Що ж, недаремно кажуть, що немає нічого найкращого на світі, ніж на старість хороші діти.
Може, й тому такий простий та доступний Степан Карлович, вміє зрозуміти нужденного, що сам у житті труднощів зазнав чимало. Здобуваючи дві освіти, жодної копійки у батьків не брав. Що у колгоспі тоді платили? Отож і жив студент на стипендію та той дріб’язок, який заробляв важкою працею, солоним потом, розвантажуючи мішки цементу із вагонів. Мабуть, тому і допомагає все життя дітям, які хочуть здобути освіту. Не кожен рідний батько стільки робить для них, як він, чужа, але така добра людина.
Для тих, хто не знає Степана Карловича, може, і здасться перебільшенням, а нам добре відомо – який епітет не візьми, що характеризує людину, – всі про нього: добрий, людяний, порядний, доброзичливий, відкритий, і цей список можна продовжувати та продовжувати. А вишикувались вони у ряд у моєму блокноті тоді, коли спілкувалась із колективом Немирівського спиртзаводу.
– Мені важко було сісти у крісло Степана Карловича, – говорив нинішній директор спиртзаводу П.В. Солдатенков, – коли його обрали народним депутатом. – І не через те, що я не знав роботи. Степан Карлович тримав дуже високу планку моральності у стосунках із людьми, і я не мав права на жоден міліметр опустити її нижче, підняти хоч на міліметр вище – це майже неможливо.
– Він нам ніколи не нав’язує своєї думки, – розповідали підлеглі, – всіх вислухає, з усіма порадиться, а вже потім приймає рішення. Тут він демократ, якого важко знайти, але коли рішення прийнято і мета поставлена – запитує по всій строгості.
Колектив, який сьогодні є на заводі, за 27 років роботи виплеканий Степаном Карловичем і працює він, як чіткий, злагоджений механізм. А головне, що на зміну батькам уже поприходили діти та внуки і працюють ще з більшою відповідальністю, щоб батькам не було соромно за них.
– Я завжди намагався дати можливість працівникам свій талант на роботі розкрити сповна, відчути себе людьми, йдучи на роботу, знати, що тебе там не образять, не принизять твою людську гідність. Більшу частину свого життя проводять люди на роботі, і я прагнув зробити усе від мене залежне, щоб їм тут завжди було комфортно.
Немирівський спиртовий завод уже декілька років підряд надійно утримує позицію кращого підприємства у спиртовій галузі України. Звичайно, для здобуття таких вершин запроваджувались прогресивні технології, встановлювалося нове обладнання, але людський фактор залишався визначальним. Тому й не дивно, що не знайдеться завтра на роботі людини, яка не прийде привітати Степана Карловича. Готувався колектив до ювілею давно, але все тримав у таємниці. Дуже вже хотіли зробити приємний сюрприз цій шанованій людині, хоч якось віддячити за батьківську турботу про кожного. Безперечно, прийдуть у цей день до ювіляра і багато інших людей, причому не тільки з нашого району, а й з інших. Доля пов’язала його з ними, будучи народним депутатом України від Блоку Юлії Тимошенко. Скільком хворим, обездоленим, калікам допоміг він за цей невеликий період часу. Майже вся депутатська зарплата роздавалась на те, аби вилікувати людей, допомогти їм пізнати радість повноцінного життя. Редакційна пошта завжди була переповнена листами – подяками від них.
– Мене душа болить, що можу, на жаль, допомогти тільки одиницям, – не раз зізнавався у розмові зі мною Степан Карлович і намагався у парламенті працювати так, аби поліпшити життя в цілому всіх. А простий люд із своєю беззаперечною народною мудрістю не раз відзначав: «Господи, та якби ж в парламенті хоч половина народних депутатів були такими, як Степан Карлович». А у ці дні, коли знову іде підготовка до виборів, вони до газети пишуть: передайте Степану Карловичу, що ми тільки його бачимо своїм депутатом і свої голоси віддаємо саме за Блок Юлії Тимошенко, за партійними списками якого він іде.
Принципи християнської моралі Степану Карловичу передані з материнським молоком, і він неухильно сповідує їх. Живучи за законами Божими, цей чоловік стільки зробив людям добра, що іншим і двох життів було б мало. Тому й стоять за ним горою люди, тому й і вимовляють шанобливо його ім’я.
Неквапливо тече наша бесіда. Одна за одною гортаємо сторінки життя Степана Карловича. Одні барвистіші, інші сіріші, бо у людини, яка досягла у житті багато, багато і заздрісників, і навіть ворогів.
– Але я не шкодую ні за чим, – говорить Степан Карлович. – Я йшов шляхом служіння людям, і найбільше щастя для мене, що заслужив їхню повагу. Якби знову довелось собі вибирати дорогу, пройшов би тією ж самою.
Шістдесят років прожили у парі батьки Степана Карловича. І не просто у парі, а у любові, взаємній повазі. Було з кого сину брати приклад. Тож про його подружнє життя з Аллою Сигізмундівною можна писати поеми, бо вона – муза його життя, його лебедина вірність, найчутливіша струночка його душі. Такі ніжні стосунки між ними викликають тільки захоплення, що є ще сім’ї, де кохання не відцвітає з роками, а доброта і ніжність не знають меж.
Народжені та виховані в любові діти і самі мають серця світлі та відкриті назустріч людям. Діти – то найбільша гордість Степана Карловича і Алли Сигізмундівни. Тільки дивлячись на них, розумієш, що ці люди життя прожили недаремно. Старший син Олександр Степанович – президент холдингу «Nemiroff»-горілка». Шість підприємств, у тому числі, УГК «Nemiroff», де генеральним директором Алла Сигізмундівна, входить у цей холдинг. Донечка Наталя Степанівна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, директор юридичної фірми. Найменший син Володимир Степанович по закінченні університету міжнародної економіки та магістратури у Барселоні теж працює у холдингу «Nemiroff»-горілка».
– Діти ідуть далі нас, досягають більшого, і цьому можна тільки порадіти, – каже Степан Карлович. – А найбільше радують не стільки їхні посади, як їх ставлення до людей. Я впевнений, що з вірного шляху вони уже не зійдуть.
Якесь особливе тепло випромінюється з очей Степана Карловича, коли мова заходить про онуків. За трьох старшеньких Сашиних і за двох маленьких з білявими голівками, як у кульбабок, Наташиних. Вони – дідусева найбільша любов.
– Які б прикрощі не сушили голову, а посаджу їх на коліна, пригорну до грудей – і все проходить: почуваюсь найщасливішим на землі. Причому, це таке відчуття щастя, яке не може дати ніхто інший.
...Таких чоловіків, як Степан Карлович Глусь, сьогодні називають успішними. Авторитет його такий незаперечний, що працюють з ним просто під чесне слово, до його думки прислухаються, його порадою дорожать. Таке визнання не прийшло само по собі, не впало манною небесною. За ним стоїть важка, наполеглива, щоденна праця. Праця безупину. Бо зупинився – значить, відстав. Та й навіть тепер, коли можна трішки стишити хід, Степан Карлович цього не робить. По-іншому жити він просто не вміє. І ми щиро радіємо за нього. А в ювілей бажаємо впевнено і наполегливо, при здоров’ї і силі, в злагоді та мирі, з Божим благословенням торувати життєву стежину ще багато-багато десятків літ.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
