У КИВАЧІВСЬКОМУ ХРАМІ ВІДНОВИЛАСЯ ІКОНА ПЕТРА І ПАВЛА, ЯКІЙ ПОНАД 250 РОКІВ. 28 серпня, на Успіння Пресвятої Богородиці, церква відзначатиме своє 120-річчя
Народна мудрість гласить: «Церковь не в бревне, а в ребре». Але що б там не казали, найбільшу благодать віруюча душа відчуває саме у храмі, бо то справді дім Господа.
Так вже склалося, що храми – як люди, у кожного своя доля. У цьому контексті надзвичайно цікавою є історія дерев’яної церкви Успіння Божої Матері, що у с. Кивачівка Теплицького району. 28 серпня їй виповнюється 120 років.
...Власне, перша церква у селі з’явилася у 1771 році. Зводили її за кошти прихожан. Але через сто років дерев’яну будівлю через ветхість розібрали, а поряд, за якихось 20 метрів, заклали підмурівок для нової святині. Як і попередниця, нова церква була дерев’яною, без жодного цвяха. Обійшлася вона прихожанам у 8 тисяч рублів. Сума доволі пристойна, якщо врахувати, що тоді корова коштувала три рублі.
– Архівні документи, на жаль, не гласять, хто саме освячував новозбудовану церкву, – розповідає 29-річний о. Михаїл (у миру – Михайло Кушнір). – Але я так думаю, що обряд здійснював єпископ. Через два роки за кошти прихожан (2 тисячі рублів) було закуплено новий у два з половиною яруси іконостас. Він зберігся досі. Старожили розповідають, що чимало ікон для храму купив місцевий мешканець Володимир, який свого часу працював на золотих копальнях (мабуть, саме тому його могила на території церкви). Одна з подарованих Володимиром ікон – воістину унікальна, написана 1903 року у святому граді Єрусалимі і освячена на святому Гробі Господньому.
За словами отця Михаїла, усі ікони у церкві старовинні. Але найбільшою популярністю у прихожан користується ікона цілителя Пантелеймона. Образ чудотворний, біля якого отримали зцілення багато людей.
– Пригадую, як тільки я приїхав у Кивачівку і почав служити, – каже о. Михаїл, – поранив руку. Вона почервоніла, розпухла. Хірург сказав, що треба різати, бо може бути гангрена. Але, дивна річ, щойно я відслужив біля ікони Пантелеймона богослужіння, як рука почала стухати, і вже на наступний день від рани не залишилося й сліду.
Був випадок, коли у жінки, яка хворіла цукровим діабетом, ніяк не заживала величезна виразка на голові. Я помастив рану олією від ікони, примовляючи: «Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа во ісцелєніє душі і тіла», і за кілька днів рана затягнулася. Інша жінка таким чином зцілилася від радикуліту...
Втім, ікона Пантелеймона – не єдине чудо храму. Прямо при вході прихожан зустрічає ще одне диво – написана на дереві ікона Петра і Павла. Їй понад 250 років, це спадщина із старої церкви. Я знайшов її 4 роки тому на дзвіниці, де вона припадала пилом. Дошки почорніли, тож, що там було намальовано, неможливо розібрати. Тільки за контуром ключа визначив, що це ікона Петра і Павла. Протер ікону, поставив її у куточок. І диво! З часом почав помічати, що фарби почали яскравішати, ікона почала обновлюватися. За три з половиною роки майже повністю оновилася без будь-яких реставраційних робіт. Неймовірно, але на тій же дзвіниці почала оновлюватися написана на полотні ікона Воскресіння Христового.
Про храм о. Михаїл може розповідати годинами. І хоча служить у ньому лише шість років, ретельно вивчив його історію. Найбільше любить розповідати про те, як у 30-х роках спеціально послана атеїстично налаштованими більшовиками бригада приїхала у Кивачівку, аби знищити церкву. Місцеве населення відмовлялося допомагати вандалам. Згодився лише один чоловік. Йому доручили скидати дзвони з дзвіниці. І ось коли він поліз розв’язувати кріплення, не втримався, впав і... розбився. Бригада була настільки налякана, що миттю зібрала усі свої приладдя і подалася з села.
Здавалося б, часи змінилися. Але безбожників, котрі по-варварськи грабують храми, на жаль, вистачає. Тільки останнім часом церкву у Кивачівці обкрадали кілька разів. У 1975 році викрали Євангеліє, на якому була срібна чеканка. Срібла там було кілограм вісім. А у 1998 році зловмисники вигребли багато церковного начиння. Злодіїв упіймали, але повернути усе викрадене не вдалося. Зник, зокрема, хрест із престолу. Звичайний, металічний, але викрадачі, певно, думали, що він срібний. І ось одного разу попередник о.Михаїла о. Олексій, завітавши на прийом до голови райдержадміністрації, на його столі упізнав той хрест. Як виявилося, міліціонери відібрали його у когось і просили чиновника з’ясувати, звідкіля цей хрест. Таким чином він повернувся у рідні пенати.
...28 серпня храм Успіння Пресвятої Богородиці чекає на візит багатьох гостей. Будете неподалік Кивачівки – заверніть туди. Адже не кожен день зустрінеш таке диво.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
