«Якось я поїхала до обласного центру у справах. Пізніше скупила продукти на базарі і йшла центральною дорогою до залізничного вокзалу. На тротуарі стояли «ракушки», то зручніше було прямувати саме вулицею. Трохи стомилася, то йшла повільно, не поспішаючи.
Раптом біля мене зупинилося авто, так різко і швидко, що я не збагнула, як опинилася у машині. Все відбулося миттєво, я навіть нічого не зрозуміла. А коли усвідомила, що я їду з чужими чоловіками (один — спереду біля шофера і двоє на задньому сидінні), то запанікувала. Моє хвилювання вилилося не лише у переносному, але й прямому значенні — мене занудило. Я просила зупинитися, але на мене ніхто не зважав. Тоді я вже не могла себе стримати...
Ми зупинилися на узбіччі, і мене просто викинули з машини. Один із здорованів підійшов до мене і з криком запитав: «Ти що?». Я збрехала, що вагітна, і мене неохоче залишили прямо тут, на узбіччі невідомої дороги — перелякану і безпорадну.
Я ще довго плакала, спершись у лісі на дерево, а коли заспокоїлась — зупинила автобус (попутних легковиків вже боялася) і добралася додому. Вже тепер, усвідомлюючи те, що сталося, просто не уявляю, що було б, якби не моя вдавана вагітність. Думаю, що мене, наколовши, легко переправили б за кордон, або десь тут зробили сексуальною рабинею. Хто знає, може, комусь були потрібні мої внутрішні органи і мене використали б як донора?
Завжди думала, що таке може статися з ким завгодно, але щоб зі мною... Щоправда, винесла з тієї страшної історії дворічної давності один урок: я ніколи не поїду за кордон! Уявіть, що може з тобою статися там, коли ти абсолютно не захищений!»
Олена
(ім'я з етичних міркувань змінено)
м. Немирів
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
