ПЕРША ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ПАМ'ЯТІ ВІКТОРА ШПАКОВСЬКОГО до 60-річчя від дня народження відкрита в обласному краєзнавчому музеї
- Це була надзвичайно широкої душі людина, — пригадує Віктора друг сім'ї Євген Сидорчук. — Але, на жаль, в цю душу входили не тільки ті, хто розумів, поважав Шпаковського, але й недруги. А Віктор любив усіх. Усім радив, усіх відстоював.
Три з половиною роки тому, після важкої хвороби, Шпаковський відійшов у вічність. У нього двоє дорослих дітей — Юля та Костя. Вони не малюють так, як батько, але організували виставку й розповіли про батька справжнього.
- У біографії батька «загублена» сторінка, коли він працював викладачем Кишинівського художнього училища, — розповідає Юля. — Сюди його, молодого, енергійного, неодруженого, направили на роботу після закінчення Ленінградського інституту живопису, скульптури і архітектури імені Рєпіна. То батька студенти так полюбили, що, образно кажучи, «на руках носили», штани прасували, привозили глечиками, діжками відбірне наймолодше вино — за його відвертість, щирість і педагогічний талант. Він три роки відпрацював у Молдові. Там народилась я. А коли мені було чотири місяці, то батьки у 1976 році повернулися до рідної Вінниці. Батько розповідав, що коли ми покинули Кишинів, то на другий день у Молдові стався землетрус і наш будиночок розвалився вщент...
Шпаковський — корінний вінничанин. Він закінчив у нашому місті середню школу та дитячу художню школу, після якої навчався у художньому училищі у Сімферополі. Саме там 14-річним юнаком захопився природою Криму. Це — лейтмотив всієї його творчості, без якого майстер не міг просто жити. Шпаковський любив розповідати про своє солдатське малярське життя. До нього хлопці частенько звертались:
- Слухай, Вітю, намалюй мене, а я тебе в кафе поведу.
- Гаразд. Тільки поведеш ще і його, — вказував при цьому на найголоднішого або найхудішого з-поміж товаришів.
Першої професійної виставки Віктор Шпаковський дочекався лише під сорок років. Художники розповідають, що інколи худрада його роботи приймала дванадцять разів.
- У такі моменти батько місяцями не приносив додому зарплату, — розповідає Юля. — І тоді ми жили на мамину платню дитячого лікаря. Мама дуже любила батька, розуміла і підтримувала його. Вона як лікар-фахівець переконала його відмовитися від алкоголю, яким батько захопився як творча людина до 28-річного віку. Але потім до кінця днів своїх алкоголю не вживав, маючи величезну силу волі.
У немилості у Спілки художників Віктор Шпаковський був через свій характер. Не всім подобалося те, що професійний художник називав речі своїми іменами. Ще в ті часи він мав сміливість казати: «Панове ви не ті, за кого себе видаєте. Король голий, панове».
Він не міг змиритися й, відповідно, протестував проти залежності художника від бюрократа. Він висловлювався, що спілка раз і назавжди мусить сказати, яка вона є. Чи це профспілка, в якій ми маємо бути об'єднані всі, без обмежень, чи це об'єднання по-справжньому творчих особистостей, які довели свою відданість мистецтву. Але критерії розмиті, а тому у нас чинять тільки на догоду кон'юнктурі.
Чимало висловів типу «Важко, неймовірно важко тонким художнім натурам вистояти перед мерзотним життям» колеги тепер цитують напам'ять...
Швидше всього, Шпаковський, як Шевченко, Цой, Тальков, фізичним життям випереджав час, в якому жив, але зжитися не міг... Він був широкої натури як людина, висококласним художником, новатором у мистецтві. У Шпаковського є пейзажі-притчі, пейзажі-фантазії, пейзажі-фейлетони, і є в нього портрет «Білої людини». Ця робота нині у приватній колекції на Банковій у Києві. Вона найпомітніша з портретних робіт: намалювати себе довірилася одна впливова людина, котра дуже поціновувала творчість Шпаковського. На виставці, яка нині експонується в обласному краєзнавчому музеї, звісно, можна побачити не всі роботи. Частина — на збереженні у музеях, а ще значна частина — по всьому світу. Роздаровані роботи вінничанина Шпаковського в Ізраїлі, Америці, Швейцарії, Ватикані. І все ж серед робіт родинною реліквією є «голуба» картина «Натюрморт із сансев'єрою», яка випромінює гармонію і спокій. Взагалі-то теми робіт різні. Раннього Шпаковського «тягнуло» на пейзажі, серед яких дуже багато Криму, є портрет дружини Ніни. А «літній» Шпаковський — це філософія: «2 «Ж», «Поцілунок нареченої», «Портрет сміливої людини», і в кожної картини своє життя.
Він був дуже плідним митцем: впродовж короткого життя намалював 1500 полотен!
- Шпаковському притаманна категоричність: «Это сделает Шпаковский». Коли малював, то був на грані відриву, — пригадує митця академік Борис Мазорчук.
І все ж, художник Шпаковський наш сучасник. Вінничани пам'ятають розмашисту виставку цього художника за життя у краєзнавчому музеї. Такі ж виставки його були у Києві та Феодосії. Митець дуже любив життя... навіть тоді, коли болюче діставала його важка хвороба, він жив і жити вчив оточуючих...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
