ЗА ДОНЬКУ ЗАГИБЛОГО БРАТА ТАНЯ БОРОЛАСЬ ЧОТИРИ РОКИ. Дівчина пішла наперекір волі родини і друзів. "Господь подарував мені цю дитину!" - каже тепер вона, пройшовши всі випробування
Сьогодні 20-річна Тетяна Завірюха з села Тростянець Тиврівського району уже не мислить свого життя без маленької донечки Ангеліни. Щоранку, прокидаючись, вона щиро дякує Богу за те, що подарував їй цю дитину. Мов страшний сон, дівчина згадує нещодавнє пекло, через яке їй довелось пройти, аби вибороти право називатись матір’ю...
...Доля послала родині Завірюх четверо діток. Наймолодша донька Тетянка з дитинства вирізнялась добротою і чуйністю: вона запросто могла віддати останню цукерку сестричкам чи поділитись своїм обідом з собакою. Як це не парадоксально, але справжнім другом для дівчинки завжди був старший брат Віталій. У ньому Таня вбачала не лише наставника і товариша, а й близьку душу. Йшли роки. Час летить непомітно – і ось з маленької скромниці наша героїня перетворилась на симпатичну панянку.
Біда підкралась раптово і в одну мить зруйнувала усі мрії про щасливе майбутнє. 16-річна Таня саме навчалась в училищі, здобуваючи професію кухаря, коли її збила машина. Стан дівчини був надзвичайно важким, і місцеві лікарі не давали жодних гарантій, що вона одужає. Здійснити чудо могли хіба що столичні фахівці. Не гаючи ні хвилини, батьки повезли доньку до Києва. На щастя, операція пройшла успішно. Отямившись, Таня найперше покликала брата, але їй повідомили, що він зможе приїхати лише за кілька днів. На той час Віталій був одружений і виховував 9-місячну донечку Ангеліну.
– Того ранку, коли брат подзвонив і сказав, що разом з дружиною і племінницею вже виїжджають, я чомусь відчула якийсь неспокій на душі, – сумно згадує дівчина. – З одного боку, дуже раділа, що нарешті усіх їх побачу, а з іншого – підсвідомо знала: має трапитись щось жахливе...
Тетянині хвилювання не були даремними, бо зустрітися з Віталієм їм так і не судилось. Машина хлопця зіткнулась з вантажівкою при в’їзді до Києва. Усі пасажири загинули на місці аварії. Чудом залишилась живою лише Ангелінка. Про смерть рідних Таню по телефону повідомила сестра.
– Тієї ж миті я твердо вирішила, що візьму опіку над племінницею, – продовжує співрозмовниця. – Серце підказувало, що ця дитина послана мені Богом. Більше того, я мала виконати цей обов’язок перед загиблими братом та невісткою, адже вони їхали провідати мене.
Але вдочерити Ангеліну виявилось дуже складно. Коли Таня сказала про свій намір родині, то усі в один голос почали вмовляти її змінити рішення. Мовляв, ще зовсім юна і поламає усе життя таким вчинком. Та 16-річна дівчинка була непохитною. Одного разу, під час чергової сварки на тему опікунства, вона навіть заявила, що втече з дитиною, якщо батьки спробують її забрати. Отак і вчилась, і виховувала маля. А щоб мати хороший заробіток (суд відмовляв передати Ангеліну, бо у дівчини не було постійної зарплати і власного житла), влаштувалась працювати одразу на дві роботи: зранку вирощувала в орендаря капусту, а вночі підробляла сторожем. День, коли їй виповнилось 18 – найщасливіший, адже, досягнувши повноліття, дівчина стала законною мамою для Ангелінки. Згодом Таня вийшла заміж. Чоловікові не повідомила, що дочка їй не рідна. Спочатку коханий дуже гарно ставився до дитини, а коли злі язики повідомили, що Ангелінку вдочерили, то поведінка хлопця різко змінилась.
Якось, коли він, за професією художник, малював чергову картину, дівчинка ненароком розлила фарби. Таня саме увійшла до кімнати. Чоловік замахнувся вдарити дочку. Відбувся скандал. І хоча хлопець вибачився, простити його не змогла. Після цього інциденту вони розлучилися. Тепер дівчина твердо переконана: якщо вийде заміж знову, то лише за ту людину, яка стане справжнім татом для її дитини.
Зараз Ангеліночці 4 роки. Слава Богу, вона не пам’ятає ні жахливої аварії, ні смерті рідних батьків. Своє перше слово «мама» дівчинка сказала Тані.
– Я відчула себе найщасливішою у світі, – крізь сльози розповідає героїня. – Тоді просто впала на коліна і вголос подякувала Господу, що допоміг мені відстояти дитину. Тепер знаю точно: ніщо не розлучить мене з донечкою і я зроблю усе можливе і неможливе, аби дати їй гідне життя.
Якось Віталій приснився Тані. У сні брат плакав, просив прощення, що не зміг її провідати у лікарні. А ще благословив, подякувавши за те, що вона ростить його доньку.
... На прощання я поцікавилась у дівчини, що таке жіноче щастя? Таня, не задумуючись, серйозно відповіла: «Бути матір’ю!».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
