МАЙЖЕ 100 СІМЕЙ ГУРТОЖИТКУ АВІАЗАВОДУ ЧЕКАЮТЬ СВОЄЇ ДОЛІ
Понад три роки триває передача гуртожитку Вінницького авіазаводу в комунальну власність міста. Цей горезвісний гуртожиток по вул. Чехова, 10 вже перетворився на фантом. Уявляєте, на останніх виборах цілого будинку, близько 200 чоловік його мешканців, не включили у списки виборців і не брали участі у голосуванні до парламенту!
– Усі ці роки нас манять обіцянками, що передадуть на приватизацію, – кажуть мешканці гуртожитку. – Не секрет, що наш завод на тонке пряде і завтра його хтось купить, чи ще щось з ним станеться, й ми боїмося долі гуртожитків, які стали приватною власністю, а людей повикидали на вулицю.
– Ми тут живемо все життя, – ділиться наболілим колишня працівниця заводу Наталя Іванчишина, яка відпрацювала 25 років на цьому заводі. – У цих тісних кімнатках (9-16 метрів), понароджували своїх дітей, одружили їх і вже дочекалися внуків. Ми не змогли важкою працею на державному заводі заробити собі на пристойне житло, це усе, що у нас є. І ми хочемо хоч що-небудь залишити дітям після себе. Ще минулого року адміністрація заводу вивішала оголошення, що усі документи, необхідні для приватизації, направлені у міськвиконком, а про рішення сесії нам буде повідомлено у найближчі місяці. Вже скоро півроку буде, а віз і нині там.
Адміністрація заводу не хоче з нами спілкуватися, постійно відмахується. От і сьогодні ми запросили директора прийти до нас і розказати ситуацію, він вкотре проігнорував наше прохання. Сам не прийшов і нікого не прислав. У нас маса питань виникає з майбутньою приватизацією, якої чекаємо як манни небесної: це здобуття статусу «малосімейки», перепланування кімнат, обладнання їх новими комунікаціями і системами – газ, вода, автономне опалення, каналізація, встановлення лічильників і. т. д. – і в цих питаннях завод та ЖЕК нам не помічник, все це лягає на наші плечі. Але основне – приватизація житлових приміщень.
– Ми зараз по кілька днів на тиждень на заводі працюємо, – каже один чоловік. – То виходить так: 300 грн. одержав і 300 віддай квартплату заводові, а жити за що? То, звичайно, у декого і заборгованість є.
Я телефоном зв’язався з директором «ВіАЗу» Олегом Ярославським, який хоч і посилався на свою зайнятість, та все ж сказав таке:
– Я вже п’ять років займаюся передачею приміщення гуртожитку на баланс міста. На даний час усі комунікації передано відповідним службам, підписані усі акти. Документи чекають у міськвиконкомі зняття мораторію Кабміну на відчуження основних фондів державних підприємств і передачу їх у комунальну власність. На реконструкцію гуртожитку завод перерахує міськраді близько 200 тис. грн. Якщо питання пройде сесію, то усе буде вирішено. Чесно кажучи, нам цей гуртожиток зараз у збиток, тож готовий залюбки посприяти його приватизації. І є в цьому питанні розуміння міськвиконкому.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
