Жителі с. Гавришівка, що під Вінницею, категорично відмовилися прийняти умови інвестора, який забажав збудувати біля села невеличкий завод-модуль з виробництва полімерних виробів. Стратегічне розміщення села біля обласного центру, дорожних артерій, електрокомунікацій і т.д. – все це привабило інвесторів у чимале село, де немає дитсадка і школа не газифікована, хоча до Вінниці рукою подати.
Чутки про те, що під селом будуть будувати завод з переробки пластмасових відходів, розповсюдились Гавришівкою миттєво і сколихнули село. Коли журналіст прибув на місце, то застав обурених громадян, які тримали в облозі якусь іномарку.
Сільський голова Олександр Бахнівський пробував вгамувати людей:
- Послухайте інвестора і поміркуйте, що він обіцяє зробити для нас взамін оренди кількох гектарів пасовища перед селом. Адже і робочі місця з’являться, і більше мільйона гривень щороку каса громади буде отримувати, як запрацює цех. Тож буде чим дірки бюджету полатати, дороги, освітлення поробити, відродити дитсадок.
Але люди стояли на своєму.
- Досить того, що аеродром під боком, — кажуть селяни. — То добре, що з розвалом Союзу тих літаків уп’ятеро менше над головами літає. А то від того гасу, котрим скроплювали наші сади та городи, нічого не родило. І дихали ми постійно цими випарами. Зараз вже трохи відійшли від одного лиха, то тепер нам інше нав’язують: якийсь завод із шкідливим виробництвом. Ми ж тут, щоб виживати, худоби багато тримаємо, то яке молоко мають наші діти і внуки пити після того хімічного виробництва посеред пасовища?!
- Я представляю інвестора, який хотів би почути думку про те, чи не проти громада, щоб ми могли вкласти у село чималу суму інвестицій, — все ж таки вийшовши з авто, на прохання журналіста, сказав представник інвестора Леонід Вівсик. — Ми пропонуємо розташувати екологічно-безпечний модуль з виготовлення полімерних будівельних матеріалів, тари для продуктів харчування, а нас тут плутають з якимось сміттєпереробним підприємством. Санітарно-екологічна зона для таких підприємств складає 100 метрів від житлових приміщень. Ми ж плануємо будувати за 860 метрів від села. Це буде модуль закритого типу німецького виробництва, зовні схожий на гіпермаркет «Метро». Сировиною для нашого підприємства будуть продукти переробки Казанського і Сєверодонецького нафтопереробних комбінатів — первинні поліетилени, 130-й і 150-й, так звані технічний і харчовий. У процесі переплавки поліетиленової крихти виділяється шкідливий газ. Для його нейтралізації використовується складна бошовська технологія з потрійним захистом. Для технологічної території, офісного і побутово-соціальних приміщень нам потрібно три гектари площі. Підкреслюю, у нас екологічно чисте підприємство. Ми тут створимо понад 150 робочих місць. Хто побажає з Гавришівки — пройшовши спеціальне навчання за кордоном, будуть працювати на модулі. Багато професій спеціальних знань не потребуватимуть. Зарплата буде в 1,4-1,5 раза вища, ніж у регіоні. Податки ми будемо сплачувати у сільраду. Реконструюємо дорогу до села і освітлимо його. У перспективі допоможемо відновити сільську інфраструктуру. Для потреб громади безкоштовно щороку передаватимемо 5% продукції від обсягів виробництва. І не потрібно боятися цього виробництва. Наприклад, у самій Вінниці розміщено підприємства з виготовлення полімерних виробів, чимало працює мало не кустарних цехів з переробки пластмас.
- Ми не якесь забите село, де люди без роботи, — стояли на своєму селяни. — Вінниця під боком, автобуси курсують, навіщо нам цією хімією дихати, не треба нам цього заводу. Ми не згодні!
Сільський голова сказав, якщо на громадських слуханнях будуть проти, то питання закриють. Іншу думку висловив представник інвестора: якщо об’єкт розміщений за межами населеного пункту, як у даному випадку, громадські слухання законом не передбачені.
Може так статися, що рішення — бути чи не бути — залежатиме від районної держадміністрації, бо вона має право розпоряджатися цими землями. Люди ж висловлюють занепокоєність, що депутати, «підігріті» інвестором, можуть підтримати думку районної влади, яка, не без користі для себе, «дасть добро» на будівництво у принципі потрібного міні-заводу.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
