"МІЖ МЕРАМИ ГРОЙСМАНОМ ТА ЧЕРНОВЕЦЬКИМ ОБРАЛА Б ОСТАННЬОГО. Байдужість громади допомагає владі "гребти під себе"
«...З квітня 2008 року всі рахунки за спожиті газ, воду та інші житлово-комунальні послуги будуть нараховуватись на тиждень раніше – до 7-го числа кожного місяця...»
(З офіційного сайту Вінницької міської ради 7.04.2008 року)
– Что такое счастье?
– Это жить в Виннице.
– А что такое несчастье?
– Это иметь такое счастье.
(Новий міський анекдот)
«Сьогодні життя у Вінниці нагадує поїздку у таксі: чим далі – тим небезпечніше і дорожче. Місцева влада, мабуть, цим не переймається, бо її цікавлять торгові комплекси, секс-шопи, а проблеми пересічних громадян залишаються на листівках передвиборчих обіцянок. Тому в пошуках роботи люди від’їздять у близьке та далеке зарубіжжя, з кожним роком потік мігрантів збільшується, бо сучасна молодь шукає реальних робочих місць, а не віртуальних. Адже ми всі бачимо, що все дорожчає, а платня не враховує навіть коефіцієнта інфляції. Відповідно виникає велике напруження серед громадян міста. Особливо, коли на дверях квартир, під’їздів з’являються оголошення з переліком боржників. Навіть на подвір’ї біля будинків зупиняється машина із гучномовцем, з якого лунають заклики до боржників, які у цей час на роботі, розрахуватись за спожиті електроенергію, тепло, воду та інше.
Але особливої уваги заслуговує спосіб, який віднайшли до боржників у бюджетній сфері, коли на роботу передають списки, і, відповідно, керівник викликає, «тактовно» робить зауваження. Такий працівник переживає це приниження, відповідно, приймає корвалол, а на наступний день виявляється, що у нього вже гіпертонічна криза... З розповідей людей з’ясовується, що їх зарплати вистачає на квартплату, але ще є інші потреби: продукти харчування, одяг для себе та дітей тощо. Тому важко виявити із вказаного переліку, що є основним, а що другорядним.
Як же ця проблема вирішується в інших містах України?
Наприклад, у місті Києві, де, як ви знаєте, міський голова «поганий» і його переобирають, квартплата значно нижча, ніж у нашому місті, де мер «гарний». Якщо за однокімнатну квартиру сплачують там 110 – 120 гривень (без телефону та світла), то у нас за «малосімейку» – більше 200 гривень. Мало того, найближчим часом планується підняти квартплату ще на третину. Як не дивно, але в тому ж Києві влада таких планів не виношує. Навіть не всі знаємо, що там із міського бюджету доплачують освітянам 50%, лікарям – 100% до зарплати.
Наприклад, у Києві, Житомирі, Хмельницькому міська влада виділяє дотації на проїзд у громадському транспорті. Наша влада і цим не переймається, а лише штрафують, ображають, принижують у транспорті, особливо безбілетних підлітків, іноді за комір викидають на вулицю (сама була не один раз свідком у тролейбусі маршруту №5). Принижувати людей, ображати їх честь та гідність не є виходом із ситуації, яка сьогодні складається.
Тут можна довго оправдуватись, мотивувати відсутністю коштів, бо відсутнє виробництво тощо, але ж ніхто із владних мужів про реальні робочі місця навіть не думає. Тому виникає багато непорозумінь, агресії, але цим проблема не вирішується, а тільки ускладнюється. Я – пересічна громадянка, і якби найближчим часом постало питання про перевибори мера і запропонували лише 2 кандидатури – Гройсмана та Черновецького – то я б таки голосувала за останнього. Не думаю, що когось це здивувало б, бо ми завжди вибираємо кращого від гіршого, а ідеального просто ігноруємо або ж не сприймаємо, тому маємо те, що маємо. У даному випадку кращим від гіршого виглядає Черновецький. Хоч, чесно кажучи, люди втомились від виборчих перегонів, які відбуваються щороку, а якість залишається стабільною, як у математиці: від перестановки доданків сума не змінюється. Байдужість громади лише сприяє, потакає владі в лобіюванні власного бізнесу. Невже ми ніколи не змусимо владу почути пересічного громадянина не лише перед виборами, а щодня? Хотілось би запитати міського голову, коли ж він почне дбати про громадян міста, вирішувати їх життєво необхідні проблеми? Чи не пора вже і до нашої міської влади застосувати ту «систему демократичних заходів», що і в Києві? А інакше в який спосіб чиновникам нагадати про їх посадові обов’язки? Складати звіти, доповідати, показувати високі відсотки навчені чиновники ще старою системою. Коли ж вони навчаться говорити правду і за тими неіснуючими відсотками якості побачать живих людей, їх проблеми, врешті-решт, душі?..
Шановний Володимире Борисовичу, чи бувають у Вашому житті такі моменти, коли Ви говорите правду і тільки правду?! Ви ще досить молода людина, яку тоталітарна система не могла зіпсувати, бо у Вас не «формували умовний рефлекс» ходити на паради (хоч останнім часом вони проводяться у нашому місті значно частіше) та плескати у долоні, прославляючи великого вождя. Невже Вам приємно жити у «світі кривих дзеркал»?»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
