ВИКРАДЕННЯ У МУЗЕЇ СТЕЛЬМАХА сталось за кілька днів до встановлення сигналізації
За схемою викрадення на Вінниччині картин стоять відомі у країні люди. Для пограбування у ролі «наводчиків» виступали самі керівники деяких районів та області, а їхні підлеглі суміщають держслужбу із роллю «нишпорок», фальшивки для підміни малюють свої художники. За попередньою версією слідства, директор водоканалу очолював злочинну групу по викраденню картин, а начальник відділення СБУ йому допомагав.
Вже десь років із 10 на Вінниччині вимальовується така ситуація: картини із музеїв, зрозуміло, що особливо цінні, передавались у кабінети керівників області та районів. Там вони висіли… для краси (цікаво, хто видав такий «геніальний» наказ?), потім більша частина із них або просто зникала, або викрадалась, або підмінялась фальшивками. На музеї області, в яких знаходились інші цінні картини, наводились злодії, і ті на замовлення викрадали цінності на сто і більше тисяч…
Вони, зрозуміло, якщо й охоронялись, то дуже примітивно (чого досі це нікого не хвилювало? — авт.) Цікаво, що лише тепер, коли обкрадені майже усі музеї області, там нарешті проводиться інвентаризація. Змова це чи злочинна безвідповідальність — з’ясується невдовзі… Такі попередні висновки спеціалістів, які ведуть резонансні справи по викраденню та підміні картин на Ямпільщині, у самій Вінниці та по свіжому випадку — музеї Стельмаха у Дяківцях Літинського району.
Цей музей відкрили у Дяківцях у 1989 році, 24 травня, якраз до 77-річчя народження класика української радянської літератури. На урочистостях разом із можновладцями, колегами, друзями, рідними і близькими, стояли і прості дяківчани — земляки, до яких він якнайчастіше намагався приїздити у гості, чи не усе село. Тоді стрічку перерізали троє його дітей — сини Ярослав, відомий український драматург, який трагічно загинув сім років тому, Дмитро і донька Марта, які живуть і понині. Не приїхала лише тоді, напередодні захворівши, вдова Леся Анатоліївна. Саме вони передали музею усі речі, рукописи, книжки свого батька і чоловіка та картини. До 1991 року цей музей, який висвітлює життєвий і творчий шлях, а також пам'ять про нашого видатного земляка, був відділом обласного краєзнавчого музею, а згодом став самостійним закладом культури. Полотна пробули там з дня відкриття до ночі з четверга на п'ятницю, з 10 на 11 квітня 2008 року...
У той четвер ніщо не віщувало лихого, і тоді, коли близько 17-ої години вечора працівники музею зачинили заклад на ніч, усе було спокійно. Однак близько восьмої години ранку вже у п'ятницю бібліотекарка музею, яка саме поспішала селом повз заклад на автобус до Літина, побачила бите скло однієї віконної стулки... Перша думка у людей була про можливу бійку і випадково розбите скло. Згодом працівникам закладу стало зрозуміло, що вночі музей відвідали явно не з естетичними чи науковими намірами. А побачивши вже відчинені вхідні двері, люди відчули лихе і викликали міліцію...
- Невідомі зловмисники вийняли віконну стулку на одному з вікон на вхідних дверях та проникли до приміщення. Згодом вже на другому поверсі вони виламали вхідні двері до одного з залів, звідти скоїли крадіжку трьох картин та зникли, — розповідає Дмитро Чурпій, перший заступник начальника Літинського райвідділу міліції. — До речі, інструмент, яким крадії зламали двері на другому поверсі — відкрутку та монтировку – вони залишили на місці злочину.
- Всього у нас вкрали три картини. Одна картина художника Сергія Шишка «Зимовий етюд», на якій був зображений зимовий лісовий пейзаж, датована 70-ми роками минулого століття, була подарована Михайлу Панасовичу особисто автором. Друга — «Маки», написана у 1985 році українською народною художницею Марією Приймаченко, була особистим дарунком від неї дружині письменника. До речі, на зворотному боці картини був і дарчий напис на зразок «Дарую Лесі «Маки»...» Михайло Панасович протягом життя підтримував дружні стосунки із майстринею Приймаченко, тому це стало ніби пам'яттю про нього, — розповідає Оксана Голованюк, директор музею. — Так цю картину дружина і передала до нас. Третя картина — акварель «Вечір», автор якої, на жаль, нам і досі не відомий і, певно, колись йому її подарував, висіла у робочому кабінеті письменника вдома в Ірпіні. Оскільки у музеї повністю відновлений цей кабінет, там на стіні висіла і ця картина. Дві картини висіли у цьому кабінеті, а одна знаходилась в одному із залів експозиції життя письменника. Звісно, вони усі були гордістю нашої експозиції, але ми ніколи не думали про їхню реальну вартість, чесно кажучи, цим не цікавились. Інші речі, в тому числі, одяг, рукописи, особисті речі класика, не зачіпали...
- На жаль, музей гордості і пам'яті нашого видатного класика-земляка не був обладнаний ні засобами сигналізації, ані гратами на вікнах чи міцними дверима. Не було там і нічного сторожа чи охоронця. Нині ми встановлюємо можливих свідків злочину, — каже Дмитро Чурпій, — за фактом порушено кримінальну справу за статтею 185, частина третя Кримінального кодексу України. Триває подальше розслідування. Тому, шановні громадяни, якщо вам щось відомо про випадок крадіжки чи ви володієте будь-якою інформацією з цього приводу, прохання зателефонувати до Літинського райвідділу за номерами: 8(247)2-13-05, 2-00-23 або «02» чи звернутись до іншого підрозділу міліції.
- 19 років стояв цей музей, і ніяких надзвичайних подій (скоро 20 років йому будемо святкувати), а тут таке... Пан Стельмах, певно, у труні своїй би перевернувся, дізнавшись, як люди шанують його пам'ять, — обурюється Юрій Голованюк, сільський голова Дяківців.
- Наш відділ звернувся з проханням до т.в.о. голови нашої райдержадміністрації щодо виділення коштів на обладнання музею охоронною сигналізацією. Михайло Михайлович Нагорний пішов нам назустріч, до речі, він вже домовлявся про проведення цих робіт та їхню вартість із представниками Держслужби охорони, — каже Тетяна Поляруш, начальник відділу культури і туризму Літинської райдержадміністрації, — також днями музей відвідала комісія облуправління культури і туризму на чолі із т.в.о. начальника управління Сергієм Горбулінським. Комісія описала викрадені картини та звернулась до фахівців краєзнавчого музею для визначення вартості полотен та їхньої цінності. Чекаємо на висновки мистецтвознавців та сподіваємось на якнайшвидше розкриття цього резонансного злочину. Адже 24 травня цього року ми святкуватимемо 96-річчя із дня народження нашого видатного земляка.
- Вінниччина, мабуть, була однією з тих перших областей, де років вісім-десять тому почали красти роботи художників. Сумним лідером став Тульчинський район, де обікрали художній музей у селі Тиманівка, Шаргородський художній музей, обікрали художній музей у селі Ободівка Тростянецького району, — з сумом зазначає Ілля Безбах, директор обласного художнього музею, — наприклад, з Ободівського музею викрали картини нашого видатного земляка Олекси Новаківського, який народився і 24 роки прожив на Вінниччині. Це художник зі світовим ім'ям, на честь якого організація Юнеско проголосила один з років на його честь. Він творив в основному у Львові, де у 20-30-х роках минулого століття заснував власну школу — школу гордості мистецтва України. Львів'яни спромоглися створити чудовий меморіальний музей Новаківського, а у нас, на його батьківщині, в Ободівці – лише встановити невеличкий бюст, і то за сприяння ректора Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, народного художника, теж нашого земляка, родом з Гайсинщини, Андрія Чебикіна. Роботи Новаківського оцінюються у сотні тисяч доларів. Пошесть крадіжок пішла далі — останній випадок, крім Дяківців, історія з підміною картин у Ямполі. В зазначених вище музеях були викрадені полотна Тетяни Яблонської, Сергія Шишка, Миколи Глущенка, Федора Захарова — полотна художників різних жанрів — портрета, пейзажу, натюрморту, сюжетних картин — епохи соціалістичного реалізму. Здебільшого вони творили у радянський час, і їхні твори оцінюються в середньому від 30 до 150 тисяч доларів у залежності від рівня художника. На жаль, часто музеї недостатньо охороняються, не мають найелементарніших засобів захисту, чим і користуються зловмисники та замовники — «поціновувачі» мистецтва.
Нині відповідна обласна комісія проводить перепис усіх музейних цінностей та картин у музеях області. До речі, самі працівники культури відзначають, що останнім часом значно пожвавішав нездоровий інтерес різного роду «перевіряючих» саме до цінних полотен у музеях. Пожвавився, вочевидь, аж ніяк не з мистецьких чи творчих інтересів. Дуже актуальне нині і питання охорони музеїв. Адже ще свіжа у пам'яті історія про нашумілу підміну картин у Ямпільській картинній галереї, коли полотна (в тому числі, митця Федора Захарова, вартість кожної з яких склала близько 30 тисяч доларів) були підмінені свіжими копіями... Справою зайнялась військова прокуратура Центрального гарнізону, співробітники якої заарештували за причетністю у злочині начальника Ямпільського підрозділу СБУ та директора Ямпільського водоканалу. Обох підозрюють у складі злочинної групи, причетної до підміни картин ще й у художньому музеї в Умані, зокрема директора водоканалу – в очолюванні групи.
Анатолій МЕЛЬНИК
смт Літин — с. Дяківці Літинського району
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
