ДО ДОВІЧНОГО УВ'ЯЗНЕННЯ ЗАСУДИЛИ ПЕДОФІЛА З МОГИЛЕВА-ПОДІЛЬСЬКОГО. Якби вбивцю та ґвалтівника власної доньки та її подруги знайшли по гарячих слідах, у 93-му, тоді б його стратили
Наприкінці минулого року «33-й канал» публікував статтю «Двох дівчаток 11 і 12 років знайшли у ванній зґвалтованими». Нагадаємо, у ній йшлося про жахливе вбивство, яке сталося у серпні 1993 року у Могилеві-Подільському. На тілах мертвих дівчаток, яких знайшли у ванній, були численні ножові поранення. СМЕ показала, що їх було зґвалтовано.
Від чиїх рук загинули дівчатка, стало відомо аж через 14 років. Убивця, а ним виявився 35-річний рідний батько однієї з дівчаток, колишній військовослужбовець, у список підозрілих потрапив одразу. Слідчі тоді звернули увагу на те, що він зловживає алкоголем та якось дивно поводиться. Підозра побільшала, коли, перевіряючи чутки про гомосексуальні нахили чоловіка (розповідали, що він схиляв до статевих стосунків новобранців), правоохоронці дізналися про істинну причину його звільнення зі служби. Однак на той час не вистачало доказів, аби його затримати.
Тільки наприкінці 2007-го слідство повторно зібрало речові докази, з’явилася також можливість провести експертизу ДНК. Коли чоловіка затримали і пред’явили звинувачення у подвійному вбивстві, своєї вини він не заперечував. Навпаки, зізнався, що не може жити далі з таким каменем на душі, а під час відтворення злочину розповів про скоєне у найменших деталях.
…Зовні сім’я, де виховувалась 11-річна Оленка, була благополучною. Особливих матеріальних труднощів родина не відчувала, адже зробили певні заощадження, коли сім’я жила у Німеччині, де служив глава сім’ї. Тож розлучення такого «позитивного» подружжя шокувало знайомих. Але ж це менталітет у нас такий, що прийнято не виносити сміття з хати. Насправді ж з’ясувалося, що батько в родині був справжнім деспотом. Дружина та діти боялися його як вогню. Особливо ж непереливки було домашнім, коли він приходив п’яний.
Єдиний галантний і більш-менш достойний чоловіка вчинок він зробив, коли після офіційного розлучення залишив помешкання дружині та дітям, а сам переїхав до матері. Будучи вільним від родинних обов’язків, чоловік почав усе більше заглядати у чарку. Якийсь час він перебивався тимчасовими підробітками. А того фатального вечора…
Кажуть, коли диявол хоче зробити свою чорну справу, він шукає найслабшу ланку. Ображене чоловіче самолюбство нашептало нашому герою піти до колишньої дружини. Привід знайшовся: нібито у неї залишилися деякі його речі.
Так, мабуть, мало бути. Дружини вдома не виявилося. Вона із старшим сином поїхала провідати родичів. Двері відчинила донька, ночувати до якої прийшла подружка. Побачивши на порозі п’яного батька, хотіла зачинити двері, але фізично протистояти дужому чоловікові не змогла. А той, оскаженівши через такий «нечемний прийом доньки», увірвався у квартиру і… Як пізніше написав у своєму поясненні: «…Мною опанувало почуття тваринної пристрасті…» Спочатку він накинувся на подружку доньки, а зґвалтувавши її, не пожалів і рідну доньку. Мабуть, усвідомлював, що за скоєне на нього чекає покарання, тож, аби умити руки, взяв кухонного з 12-сантиметровим лезом ножа… А потім бездиханні тіла дівчаток затягнув до ванної кімнати.
Звичайно, жити з таким тягарем у рідному місті він вже не міг, виїхав з міста. Більше того, навіть кинув пити. А що життя брало своє, через чотири роки вдруге одружився, у нього народилася донька. Кажуть, жив дуже скромно. Нові знайомі характеризували його як порядного сім’янина та гарного батька. Але за скоєне 14 років тому йому все ж довелося відповідати. Позитивного на перший погляд чоловіка притягли до кримінальної відповідальності за ст.93 ККУ (навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах двох і більше осіб, скоєне з метою приховання іншого злочину) і ст.118 (задоволення статевої пристрасті в неприродній формі). Днями Апеляційний суд Вінницької області засудив вбивцю і збоченця до довічного позбавлення волі. До речі, якби ця кримінальна справа через непрофесіоналізм співробітників обласної прокуратури не «зависла» у провадженні на 14 років, ще тоді, по гарячих слідах, коли в Україні ще практикували смертні вироки, його, швидше за все, стратили б. Можливо, просто смерть була б легким покаранням для вбивці, але найстрашнішою, як на мене, все ж є Божа кара. І то буде не людський суд на землі, а справді останній суд.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
