"НАРОДНІ КОРЕСПОНДЕНТИ" ЛОЗІНСЬКІ визволяють людей з тюрем, проводять у села воду та "вибивають" пенсії
Сім’ю Лозінських у Деребчині Шаргородського району сільчани називають «кореспондентами».
– Нас, «народних кореспондентів», ціла династія, – каже Віктор Лозінський. – Після революції на Деребчинський цукрозавод направили мого діда Адама Болеславовича. Через якийсь час звільнили з посади за... «вредительство». Дивом не розстріляли. Він почав працювати поштарем. Знав більше десяти мов. Покійна нині Герой Соцпраці Т.Вовчек колись розповідала мені: «Твій дід був якийсь не руський. Говорив з акцентом. Двері у його будинок не зачинялись ні вдень, ні вночі. Люди ішли до нього з різним. Він писав у інстанції і вирішував їх проблеми. Помер дід у 1942 році, але свій дар писати передав моєму батькові Борису Адамовичу.
До батька Віктора Лозінського зверталися не лише односельці з Деребчина, а й з інших сіл.
Якось прийшла стара жінка, плакала, що сина безневинно посадили в тюрму. Не пройшло і року, як його звільнили. Коли ж у нього народився син, то він назвав його Адамом – на честь свого рятівника.
– А одного разу батько домовився з головним лікарем за машину, зібрав у неї усіх інвалідів з села, які не отримували пенсію по інвалідності, і повіз до Шаргородського райкому партії. Завів цю «делегацію» у кабінет першого секретаря Вільчинської. «Подивіться на цих калік, – звернувся до неї, – за що їм жити, коли не мають пенсії?» В результаті усім 15 інвалідам були призначені пенсії.
Пригадую, до батька у гості приїхала сестра. А тут якась жінка на поріг, мало не плаче: хтось покрав індиків. Сестра каже: «То звертайтеся у міліцію». А та жінка відповідає: «Твій батько у Деребчині і міліція, і прокурор».
До речі, міліціонери й самі інколи приходили «на прийом» до Бориса Адамовича. Це завдяки йому в дільничного з’явився нарешті службовий автомобіль. За постійними наполегливими проханнями батька місцевий цукрозавод отримував дефіцитне обладнання.
Свого сина Віктора «стукатись» до чиновників Борис Адамович навчив, коли той був у 5 класі.
– У 60-ті ми вчили уроки при світлі каганців, – пригадує Віктор Борисович, – то я поскаржився, що у селі нема електрики. Дісталося тоді і керівникам села, і району. Та найбільше мені від мами. Вона бігла тоді за мною з різкою, бідкаючись, що ще один писака з’явився на її голову.
З того часу розпочалася «журналістська практика» і у Віктора Лозінського. Куди б не кидала його доля – чи то він жив у Москві, Владивостоці, Находці чи Екібазтузі – скрізь допомагав людям.
– Коли я був на будівництві в Екібазтузі, важко захворів один молодий хлопець. Я написав листа тодішньому міністру охорони здоров’я Петровському і того хлопця санітарним літаком відвезли у найкращий шпиталь Алма-Ати. У Волгодонську я випадково зустрів жінку, у якої вбили сина. Він був застрахований, але матері страховку не хотіли виплачували. Після мого листа їй усе виплатили. А після мого листа в газету «Известия» про житлові проблеми багатодітної сім’ї з Тульчина (родина виховувала 8 дітей), вони отримали 5-кімнатну квартиру.
Але найбільше мені запам’яталося, як я добивався для Деребчина проведення водопроводу. Директор цукрозаводу усе бідкався, що нема коштів. «Хоч в Америку пишіть, вам ніхто не допоможе», – казав. То я скористався його підказкою і звернувся до першого секретаря ЦК України Щербицького. Написав, якщо і він мені відмовить, то звернусь по допомогу до Президента США. Це був 1981 рік. Деребчин ще не бачив стільки білих і чорних «Волг». А невдовзі у селі запрацював водогін. Таким же методом була збудована і нова школа.
...Віктор Лозінський каже, що якби розповісти усі випадки, кому допомогла їх родина, вийшла б велика книга.
– Оце днями батькові Борису Адамовичу виповнилося 84 роки, – каже, – він майже не бачить, але продовжує допомагати ближнім. За це, кажуть люди, Бог і тримає його так довго на землі.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
