БАБУСЯ ЗАГУБИЛА ОНУКУ, АЛЕ ДІТЯМ НЕ КАЗАЛА. "СО СВЕТА СЖИВУТ..."
Звичайний ранок звичайного дня, як раптом на трамвайній зупинці «Ринок «Урожай» помічаю, що поміж натовпом людей бігає збентежене дівча і плаче. Підходжу до неї і запитую: «Доцю, що сталося?» Дівчинка, витираючи сльози, відповідає: «Я... я загубилася... Відвезіть мене додому...»
Спочатку я заспокоїла дівчинку, дізналася її ім’я: «Мене звати Віка. Я живу на Вишеньці з бабусею і дідусем. Ми троє їхали на дачу і я вийшла з трамвая, а їх немає. Де вони? Я хочу до них, відвезіть мене...» І знову сльози градом.
На запитання, чи знає домашній телефон, дівчинка почала казати номерні комбінації, але ніяк не могла пригадати справжнього номера домашнього телефону.
Що стосувалося імен і прізвищ, вона назвала, навіть сказала вулицю, на якій живе, а ось нумерацію будинку не знала. Щоправда, пам’ятала візуально свій будинок. Це нас і врятувало.
Пішли шукати бабусю і дідуся. У тролейбусі її перелякані очі спостерігали через скло за вулицями. Усіх пасажирів у транспорті вона з цікавістю розглядала, шукаючи рідних. Безперервно запитуючи, коли вже нарешті буде та зупинка Юності.
Вийшовши на зупинці, вона розповідала про свою молодшу сестричку, про тата і маму, про свої захоплення, про те, що любить малювати і мріє бути художником.
Разом ми крокували вниз по проспекту Юності, час від часу уточнюючи шлях до її будинку. Дійшовши до середини вулиці, Віка раптом заявила: «Ми не сюди йдемо... а куди ж потрібно йти? Потрібно трохи повернутися назад і повернути ліворуч».
Довелося прислухатися до голосу малечі.
На вулиці спокійно розмовляли сусіди. Побачивши Віку, впізнали її, здивувалися і запитали, де рідні.
Дівчинка, похлипуючи, розповіла, що загубилася...
Відверто кажучи, важко навіть уявити фізичний стан тих бабусі і дідуся, коли вони помітили відсутність онуки у транспорті.
Я запитала у сусідів номери телефонів рідних дівчинки, щоб заспокоїти їх, але сусіди не знали. Вікна і двері квартири були зачинені, адже всі поїхали на дачу.
Пройшло півгодини, як всі побачили, що летить бабуся Віки, злюча і розгублена водночас.
Вона почала істерично сваритися на онуку, а дівчинка, помітивши бабусю, міцно прикипіла до її коліна.
Усі стояли шоковані і наче заворожені. Взявши онуку за руку, бабуся пішла додому, навіть не подякувавши.
Поспілкуватися зі мною жінка категорично відмовилася, грубо кинувши у слухавку: « Откуда узнали наш телефон? Что Вы хотите? Я не хочу с Вами общаться... Мы ничего не говорили детям. Если они узнают о происшедшем, со света сживут» (з етичних норм імена героїв змінені, а сам факт – не видумка, а реальність).
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =