Приблизно у той час, коли всі десантники України святкували своє професійне свято і збирались у парках міст, аби випити за свої доблесні війська, 8 серпня в Рязані від рук майбутніх офіцерів-«голубоберетників» пішов із життя житель Вінниччини Юрій Тарнавський. Його вбивало 12 накачаних майбутніх російських спецназівців. «За просто так». Бо «з ким не буває»...
Світлана Світельська, мешканка с. Радівки Калинівського району Вінницької області, сестра Юри Тарнавського, не приховує відчаю.
– Мою сестру доля занесла до Рязані. Вона вийшла заміж за іноземця, а його туди послали на роботу. Там одразу ж купили квартиру, але не встигали зробити ремонт, тому й попросили, щоб Юра поїхав туди і допоміг. Вже там він познайомився із місцевим хлопцем. Потоваришували. Одного вечора після роботи вони із ним пішли прогулятись. Отож і пішли до площі Леніна...
Як багато ми чули про ці «голубі берети»... Вони і честь, вони і совість, вони і надія та опора армії... Для хлопчаків юнак у такому береті десантника – це щось як божество. Після перегляду популярних «кадетів», хто й не знав, то дізнався, що всі головні герої фільму мріяли вступити саме до Рязанського вищого військового училища... І це найкращі випускники військового ліцею – Макаров, Сухомлин... Бо саме там готують офіцерів десантних військ, командирів «голубих беретів»...
Але, на жаль, описане захоплення тепер переходить у шок, бо саме ці «легендарні» курсанти буквально розтерзали нашого земляка Юру.
Двоє хлопців по вул. Соборній (там теж така є) натрапили на натовп 12 накачаних юнаків – цих самих курсантів-десантників. Але не «кіношних» – моральних і мудрих, а реальних – жорстоких і цинічних...
12 накачаних юнаків, кожен як не майстер, то кандидат спорту (всі знають по фільму, які підвищені вимоги по фізпідготовці вимагають там), побачивши двох, почали оточувати їх. Діяли досить професійно – навчалися ж в елітному вузі спецназу... Про те, що нападаючі «відривались по повній», написали навіть місцеві газети. Жертв витіснили в арку. Щоб ніхто не помітив... а якщо ніхто не побачить... і криваве місиво можна влаштувати... як вчили...
Пізніше вже експерти-криміналісти свідчитимуть, що тіло Юри було настільки понівечене, що їм потрібно було докласти максимум зусиль, щоб порахувати кількість ран... Їх виявилось до ста...
Тіло хлопця виявили вранці. Він лежав у калюжі крові.
«Доблесні» курсанти вже із мертвого зняли кросівки і забрали мобільник. Його товаришу поталанило більше – він отримав лише незначні травми. Кросівки і мобільник забрали і у нього...
Чому саме Юру так ретельно вбивали рязанці – важко відповісти. Може, тому, що у відчаї щось викрикнув українською і дізнались, що «хохол», а може, просто – доля... Але невдовзі батьки хлопця, який із Юрою був, терміново продали квартиру і виїхали... Вранці майбутні офіцери із впевненістю, що ніхто нічого не дізнається, сіли за парти і далі вчились, як захищати «славу родіни»... Вже встигли походити у вкрадених кросівках «у самоволки» і заробити на відібраних мобілках...
І, може, все і дійсно стало б «висяком», бо слабо віриться, що така курсантська вилазка «шукати жертв» була першою в їхньому досвіді... А шукати вбивць хлопця із України – чи вдячна справа?
Скоріше, безкарність ці хлопці відчули вже давно – всі із багатих та забезпечених родин. У багатьох батьки – генерали, полковники...
Але там поряд в офісі була камера зовнішнього спостереження. Саме вона і зафіксувала бійку, яка сталася 8 серпня. На камерах проглядались обличчя, дії кожного із 12-ти. Але вбивці були у цивільному. Де їх розшукати у великому місті? Вирішили спочатку перевірити ПТУ... Що це могли зробити майбутні офіцери, навіть оперативникам було важко повірити. Але знайшли їх саме там – у казармі, та вже у військовій формі.
За відеоспостереженням та іншими доказами визначили вину кожного – судили лише трьох.
А далі сім’я Тарнавських, адвокат та свідки пережили ще одне пекло... Вбивць захищали найкваліфікованіші московські адвокати. В хід йшло все – погрози, шантаж. Самі вбивці в залі суду показували непристойні жести і викрикували, що вони адвоката-жінку «уроют и поимеют»...
На запитання судді відповідали із іронічною посмішкою – били за просто так, мовляв, «с кем не бывает».
Суддя Рязанського місцевого суду присудив кожному із майбутніх офіцерів-убивць по 20 років тюрми...
Але була ще Москва...Центральний військовий суд. Саме там родина Тарнавських побачила, що можуть зробити «великі гроші і зв’язки». Раптом із 20 років ув’язнення кожен отримав десять... Кажуть, що рік відмазаної тюрми в апеляції коштує 5 тисяч доларів. Але це у нас... Скільки спрацювало там – невідомо. Які такі «поблажливі» фактори мали ті, хто не лише осоромив честь мундира тавром вбивці, але й взагалі кинув тінь на все військо Росії – невідомо...
– Бачили б ви, як вони нещиро, а по явній вказівці своїх адвокатів «каялись»... Це ж були справжні насмішки... але суд їм повірив... І за це – мінус десять років кожному,– продовжує розповідати сестра.
Мама Юри після цих всіх трагедій та поневірянь у пошуках справедливості осліпла. Батько пережив два інфаркти...
В Юри Тарнавського була наречена. Він якраз відгуляв випускний вечір в Іллінецькому коледжі Вінницького державного аграрного університету. Закінчив його із відзнакою. Мріяв вступити до університету... Був старостою групи....
На похорон Юри зійшлись всі, хто його знав. Приїхала вся група, однокласники.
Рідні вдячні всім, хто його не забуває...
Отож, нехай нашому українському юнакові буде вічна пам’ять. А ті, хто так боїться чобота «натовців» на нашій землі, нехай подумають – чи краща альтернатива – «рязанський» чобіт?
– У законі повинна бути вища міра покарання. І застосування її в особливо важких злочинах, щоб нікому не кортіло розім’яти кулаки на комусь або відбирати життя заради власної примхи. Закон повинен бути однаковим для всіх, – переконана сестра Юрія Світлана.
Ми сподіваємось, що після виходу статті родину більше не турбуватимуть правоохоронні органи і їм не доведеться пояснювати причину відсутності брата. Бо минуло вже 5 років, як були передані документи про його смерть, а до сім’ї щороку ходять правоохоронці, аби дізнатись, де тепер проживає Юра...
Андрій ВЛАСЕНКО

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви

since 1.08.2001

since 3.06.2004

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 2004 рiк №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52 2005 рiк №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52 2006 рiк №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52 2007 рiк №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52 2008 рiк №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 42, 43, 44, 45, 46, №47

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21, 22, 23, 24

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 23

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =