У Великій Русаві Томашпільського району ще за моєї шкільної пам’яті діти зносили у шкільний музей десятки кілограмів стародавніх кам’яних рубил, інших знарядь людей кам’яного віку. Їх, як правило, виорювали дуже багато весною чи восени колгоспні трактори на полях. Одне таке поле, на якому і я малим збирав ті кам’яні рубила, було на північному заході села, за Криничками.
До речі, за якихось 2-3 кілометри від відомої зараз на всю область Йосафатової долини, що на голинчинецьких землях.
У п’ятому чи шостому класі ми вже знали, що воно таке – кам’яне рубило, але значення великого своїм знахідкам ніхто ніколи не надавав, бо нам здавалося, що вони по всій землі валяються. Кому ліньки було нести їх до школи – просто викидали, бо застосовувати кремнієве рубило в побуті було неможливо. Ніхто з нас не задумувався і над тим, а де ж на наших полях, де чорноземи сягають більше двох метрів, кремній взагалі взявся?
Вже тепер, у досить зрілому віці, я розумію, що те, що зараз зветься Великою Русавою, в сиву давнину було місцем великих стоянок людей кам’яного віку. Згодом, тут, певно, були язичницькі городища. Курган, по-варварськи зруйнований не так давно колгоспом, свідчить, що й сармати або скіфи тут теж проживали.
Але не тільки такі, дуже давні матеріальні свідчення тому, що тут жили тисячі років тому люди, дійшли до нашого часу. Як не дивно, дійшли і… звукові. І це не просто свідчення, а якась звукова програма записана, образно кажучи, на носієві, яким є генетична пам’ять цього села. У Великій Русаві на весіллях співають наспіви з дивовижними словами: «Гой ра, гой ра, гой ра-ра-ра-ра, гой ра-ра-ра, гой ра-ра-ра...». Ці наспіви супроводжуються, як правило, веселим, ритмічним танцем в колі, підстрибуванням, як співали і танцювали давні наші сонцепоклонники, взявшись за руки або здіймаючи їх догори.
А тепер увага, ці слова можна записати і так: «Гой Ра, гой Ра, гой-Ра-Ра-Ра-Ра, гой Ра-Ра-Ра-Ра, гой Ра-Ра-Ра». В такому разі чітко видно назву бога Сонця – Ра. Ці слова можуть співати півгодини, годину за один раз, уявляєте? Наспів використовують, як зв’язуючий елемент між сучасними веселими піснями. Наприклад: «Ой мала я чоловіка, ой, мала я мала, повішала на воротях та й ворона вкрала – гой ра, гой ра, гой ра-ра-ра-ра, гой ра-ра-ра, гой ра-ра-ра...» І виходить нерозривний зв’язок часів – велика магічна формула життя…
Я перепитав людей дуже багатьох інших сіл – ніхто не знає, де б ще такий наспів звучав. Як ви зрозуміли, я здогадуюсь, що це залишки, а, точніше, серцевина того, що колись було прославлянням або, як ми кажемо тепер, гімн богу Ра, якому поклонялися наші предки. І це прославляння Ра дійшло до нас, хай не в усвідомленій формі, у цьому селі!
Який первинний смисл цього наспіву – неможливо розгадати. Але факт міг би бути вражаючим, якби можна було б підтвердити мою гіпотезу про те, що це дійсно язичницьке прославляння бога Ра у наш час сучасними людьми, які всі вважають себе християнами і не знають, якому богові насправді співають і що. Перше слово у цьому наспіві – гой. Можливо, воно трансформувалося із вигуку ой, не знаю. Відомо, що юдеї гоями називають всіх неєвреїв. Але де євреї взяли це слово, звідки воно перекочувало в юдаїзм? Що воно достеменно означає в юдаїзмі, крім банального – неєврей, і скільки йому років? Чого його виспівують і скільки тисячоліть у моїй Великій Русаві, де євреї, здається, з роду-віку ніколи по-справжньому не жили? А якщо якісь залітні і жили, то і ті не витримували місцевого духовного тиску – перехрещувалися і мало не всі помирали християнами, а їх нащадки живуть зараз у селі як православні. У всякому разі, у Великій Русаві не було і немає єврейського цвинтаря, щоб свідчило про постійне проживання тут євреїв.
З потужних джерел Великої Русави починається 74-кілометрова притока Дністра – Русава. На ній, крім мого села з цією дивовижною, загадковою назвою, ще за моєї пам’яті були села – Головорусава, Мала Русава, Русава-Радянка і є зараз аж біля Дністра просто Русава Ямпільського району.
Здається, цими назвами хтось дуже далекий від нас у часі наче свідомо вказував нам через віки, а може, тисячоліття – зверніть увагу на корінь цих слів, цих назв. Вони особливі, у них закодована якась велика таїна тубільців. Чи не тут десь була, образно кажучи, столиця бога Ра?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
