Середа, 23 січня 2008 p.

"ЯК ДО МЕНЕ СВАТАВСЯ ПОЛЯК"

«Подружка вирішила познайомити мене із товаришем свого чоловіка. Це мала бути «зустріч наосліп». Я ненавиджу такі побачення, але щоб заспокоїти подругу, таки погодилась. Тим паче зустрічатись я мала з поляком, який хотів познайомитись із українською дівчиною, і мені було досить цікаво поспілкуватись з людиною іншої національності.

Йдучи на зустріч, я вже уявляла його: у моїй уяві вималювався симпатичний молодий чоловік, одягнутий у чорне пальто, з мужніми рисами обличчя. Тому коли я підійшла до місця призначення, то виглядала саме таку особу. Але навколо було багато людей (для зустрічі він обрав досить людне місце), а номера його мобільного у мене не було, тому доводилось чекати. Коли через півгодини люди розійшлися, я помітила невисокого хлопця у дутій куртці та кросівках. Про всяк випадок вирішила запитати, чи він бува не Ярек. Це виявився мій кавалер. Запитую: «Куди підемо?» А він так сором’язливо відповідає: «Куди хочеш». Мене це трохи збентежило, бо я люблю, коли чоловіки беруть ситуацію у свої руки. А тут на тобі, сама все вирішуй. Тицьнувши на кафе навпроти, я сказала: «Сюди». Весь вечір я витягувала з цього поляка по слову, розважала його і коли мені зателефонувала подруга, ладна була її вбити за організовану зустріч. Але фінал вечора перевершив усі сподівання – коли нам принесли рахунок, Ярек поклав у скриньку лише половину суми. Тобто я мала заплатити за себе сама... «Оце, зустріч, оце побачення, тільки час дарма витратила», – думала я.

Прощаючись, Ярек сказав, що зателефонує мені. Але я була настільки розлюченою, що прямо сказала йому, що в нього немає ніяких шансів.

Відтоді я не ходжу на «побачення всліпу».

Юлія, вінничанка

---

"НЕВЖЕ ТИ ДУМАЄШ, ЩО Я ЗАБЕРУ ТЕБЕ З УБОГОЇ УКРАЇНИ СЮДИ?"

«Років 5 тому я листувалась через Інтернет з нашим колишнім співвітчизником. Він писав дуже цікаві листи, пронизані гумором, високим інтелектом. У нас з ним співпадало багато поглядів на різні речі, інтереси і захоплення. Писав він щодня, і з кожним його листом у мене виникало до нього довір’я.

В одному з останніх листів він написав, що хоче завжди бути поряд зі мною, довгими зимовими вечорами сидіти перед свічками і вести розмови про філософію, психологію, літературу, мистецтво. І запитав, чи не погодилася б я вийти за нього заміж. Як не погодитися – за час листування він мені здавався таким цікавим, близьким, у нас так багато спільного. Звичайно, так, я завжди мріяла зустріти таку людину, як ти, з таким складом розуму, з таким характером, звичайно, я хочу цього, приїжджай.

Наступний його лист був таким: «Ну помріяли і досить, ти ж не думаєш серйозно, що хтось дійсно потягне сюди убогу з бідної України. Але ти повинна бути мені вдячна, що півроку я щодня дарував тобі мрію».

Красива мрія... Але чого вона мені коштувала? В агентстві я платила за кожний відправлений і за кожний отриманий лист залежно від його розміру. Валентин умів і любив писати великі, змістовні листи, які влітали мені у копієчку. Зараз думаю, може, це в агентстві мене так розвели?»

Оля, вінничанка

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com