Ми вже писали про майже детективну історію новонародженої Світланки, дівчинки, яку мама підкинула у Будинок дитини. Два місяці тому на столі в ординаторській лікарі цього закладу у ковдрочці знайшли дівчинку і записку: «Світлана. 3.700. Вибачте, у мене не було виходу. Мама»...

Вінницький дитячий музичний театр моди «Надія» особливо представляти не треба. Адже за час свого існування — а це 10 років — юні артисти дали понад 100 благодійних виступів та концертів. Справжньою ж сенсацією стала прем'єра казки «Лебедина країна», якою у грудні 2008 року колектив відзначив свої десяті іменини, а потім виступав з нею по школах та у будинку престарілих.

«Парад світлих сніговиків» — саме таку назву мала акція, яку започаткували у Вінниці. Біля фонтанної площі Центрального парку культури і відпочинку зібрались діти разом з дорослими, аби згадати дитинство та втілити свою фантазію у життя. Для цього з вінницьких околиць було привезено 2 величезні машини снігу.

До революції у Росії було заведено використовувати різки в ліцеях і вузах. І навіть царські діти були залучені до такої виправної терапії. Зараз, за даними статистики, 40% дітей виховують за допомогою ремінця. Ми вирішили дізнатись, чи отримували різочку вінничани?

«Думаю, что при знакомстве с парнем не я одна обращаю внимание на манеры его общения и его воспитание. Что же, признаюсь, мои наблюдения не дали особых результатов и не оправдали своих надежд: большинство парней, кроме того, что любят покурить, выпить пивка и покидаться семечками на тротуар (при находящейся рядом урне), еще и показывают весь свой словарный запас или то, что осталось от него…

«Ты в детстве видишь мир очень красивым, смотришь на все в розовых очках. Ты мечтаешь о большом будущем, сидя в обвалившейся времянке с дырявым полом, который прогрызают мыши и, смотря фильм о том, как живут люди в большом городе, какие у них дома, одежда, робота, круг общения. Смотришь его на черно-белом экране старого телевизора, а главное – веришь, что вырастишь, – обязательно вылезешь из этой дыры.

«Добрий день, шановна редакціє улюбленої «Молодіжної газети»! Я ваша постійна читачка протягом багатьох років, але пишу вперше. Не можу втримати в собі думки, прочитавши статтю «Вчителька англійської мови – вінничанка стала другою дружиною араба – нащадка перського короля».

«Доброго дня, «МіГ»! Прочитали статтю «Викладачка фізкультури стала опальною, бо...вдруге отримала травму на роботі?» і вирішили викласти свою точку зору на проблему, що утворилася на рівному місці.

Ще донедавна я якось байдуже ставилася до відзначення 1 грудня – Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІД. Усе змінилося після того, як я дізналася, що такий діагноз в одного з моїх знайомих. Тільки тоді нарешті усвідомила масштаб цієї страшної епідемії та її реальну загрозу для кожного з нас.

«Подружка вирішила познайомити мене із товаришем свого чоловіка. Це мала бути «зустріч наосліп». Я ненавиджу такі побачення, але щоб заспокоїти подругу, таки погодилась. Тим паче зустрічатись я мала з поляком, який хотів познайомитись із українською дівчиною, і мені було досить цікаво поспілкуватись з людиною іншої національності.

«Американець був старший за мене всього на 6 років, досить привабливий, щоправда, мав зайву вагу. Наше листування тривало три місяці. Але сам він, на жаль, ніколи не цікавився нічим. Просто відповідав на мої питання і навіть не вступав у дискусію.

Кажуть, коли хлопці б’ються, то таким чином вони хочуть показати свою силу та утвердитись в очах своїх супротивників. Чоловіча бійка не викликає особливого здивування. А от коли б’ються дівчата, це сприймається ніби аморальність... Адже дівчата, жінки – берегині домашнього тепла і їм не слід розбиратись за допомогою сили. Але все ж таки трапляються й такі випадки.

Її автори відзначають, що сьогодні у світі проживає 1,2 мільярда людей віком від 15 до 24 років, тобто чверть працездатного населення планети. Прикметно, що сучасні молоді люди – найбільш освічене покоління в історії людства. І все ж, вступаючи у доросле життя, вони як були, так і є бідні, їм, як і раніше, важко знайти гідну роботу.

«О, Боже! Ніколи не думала, що таке може трапитись зі мною. Я закохалась... у свого викладача. Він прийшов до нас читати предмет аж на п’ятому курсі. І я зрозуміла, що все... Коли він викладає матеріал, я сиджу як заворожена, готова слухати його годинами. Спочатку думала, що це просто симпатія до кваліфікованого викладача.

Сьогодні вже не є сенсацією те, що свій перший статевий досвід багато дівчаток здобуває у стінах школи. Комусь щастить «не залетіти», але декому доводиться закінчувати школу «екстерном». Ну, не діють на старшокласниць виховні години про цнотливість та «страшилки» лікарів про ризик ранніх абортів та пологів.

«Мамо, дозволь мені жити... Ти – моя єдина мама. Я люблю тебе з самого початку, тому що живу в тобі. У нас тече одна й та ж кров. Я чую кожен удар твого серця. Не вбивай мене! Я повинен жити, хай і не з тобою, але заради тебе. Коли ти будеш самотня, всіма покинута і нещасна, я тебе знайду, попіклуюся про тебе, притисну до серця. Погодься тільки послухати. Дозволь мені жити... і ти про це ніколи не пошкодуєш!»

13 січня, у старий Новий рік, на весільний рушник стала лише одна пара. Наталя та Віталій Підполячні познайомились на початку літа у таборі «Колос». Там вони обоє були вожатими. Наталка, навчаючись у педагогічному коледжі, проходила практику, а студент «політеху» Віталій теж підробляв у «Колосі».

Ось вже третій день в Одесі тільки і говорять про цю трагедію. У ніч з п’ятниці на суботу на вулиці Вільямса біля нічного клубу «Плазма» трапилася групова аварія. Водій чорного джипа «Тойота-Прадо» з «крутим держномером» «4000» на величезній швидкості врізався у «Деу-Ланос», що стояв попереду.

«Привіт, редакціє «МіГ»! Я студент одного дуже класного університету Вінниці. Давно «підсів» на вашу газету, вона дійсно класна, є багато цікавих статей.

Зазвичай, основні причини такі: не пускають на дискотеку, не дозволяють одягати надто коротку спідницю, фарбуватись, гуляти до ночі, вичитують моралі, змушують поїсти, коли ти вже й так ситий по зав’язку.

У свої 12 рокiв вiнничанин Ваня Заїчко – особистiсть вiдома, причому не тiльки в Українi, але й за кордоном.

Василь Звєрєв для Вінниці особистість відома. Дехто пам’ятає його як гравця КВН-збірної педінституту, дехто згадує, як щовечора слухав його вінницьку програму «Вечірній стіл замовлень» на «Русском радио», та переважна більшість вболівала за Васю, коли він брав участь у телепроекті «Шанс-2».

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English