"МіГ" :: "А ЧИМ ПОГАНІ ХАБАРІ?"

«Горе світові від спокус, бо мусять прийти спокуси, однак горе тій людині, через котру спокуси приходять» (Матв. 1 Є, 7). Дуже важко втриматися від цитування Книги книг, котра навчає нас жити, любити Господа, поважати ближнього. Але мова, мабуть, не про те.

На жаль, цей світ чомусь так влаштовано, що коли хочеш щось одержати, то треба за це заплатити.

Так-ось, як і кожній пересічній людині, Наталії доводилося давати хабарі. Проте не раз вона задумувалася: чому у магазині розраховуватися за придбану річ можна без проблем, а даючи хабара — відчувати такий сором, що хочеться крізь землю провалитися? Відчуваючи отакий душевний дискомфорт, Наталія вирішила докопатися до його причини. І дійшла приголомшливих висновків, якими охоче поділилася зі мною.

Наталія Токар, двадцятилітня дівчина, за фахом медик, працює в одній із вінницьких лікарень. Розповідає, що завжди переймалася проблемами політичної сфери нашої країни, зокрема такими питаннями, як корупція та хабарництво. Під час нашої розмови дівчина запропонувала умовно поділити людей на тих, хто дає хабарі, і тих, хто їх бере. Хоча виявляється, що одна і та ж людина може бути як серед перших, так і серед других. Добре подумавши, Наталія ставила таке запитання: хто ж завжди більше за всіх «підіймає крик» про те, що хабарництво у нас цвіте білим цвітом, що посадовці, лікарі, викладачі «деруть» із нещасного народу, хто скільки хоче, що вони з місця не посунуться, якщо їм не «підмастити», що вже в них душа із совісті випала остаточно? Дівчина зрозуміла — це ж ті самі люди, які ці хабарі й носять!

Нам начебто здається, що тут такого, «хабароноси» (так кажуть у народі) є страждаючою стороною, бо платять за те, що мали б одержувати задарма, вони мають право обурюватися. Однак, цікаво, чи завжди у тих випадках, коли люди дають хабара, це є необхідним? Чи не краще було б піти іншим шляхом, нехай складнішим, трудомістким, з більшою затратою часу і сил — але без хабара?

Безперечно, в плані навчання багатьом також немає чим похизуватися, бо теж доводилося «скидатися» на заліки чи екзамени. Звісно, якщо по совісті говорити, кожен може кілька днів чи ночей посидіти над книжками, вивчити і чесно отримати заслужену оцінку. І таких прикладів у кожної людини чимало. Дехто постійно розповідає і навіть складає анекдоти про хабарництво серед лікарів. Інші, навпаки, кажуть, що лікарі можуть вилікувати й без найменших натяків на попередню «оплату». Мораль тут така: якщо призначено, то будеш жити, якщо ні, то ти хоч міністрам давай « на лапу» — не допоможе.

Насправді переважна більшість цих ситуацій трапляється не через неможливість іншого вирішення проблеми, а через людську слабкодухість. Тож перш ніж обливати брудом тих, хто бере хабарі, можливо, варто було б запитати: а чи немає в цьому вашої власної провини? Адже, з одного боку, людина, даючи хабар, попускає власній слабкодухості, отруює свою душу обуренням, недоброзичливістю, презирством, злістю до того, хто «бере». А внаслідок цю отруту ще й виплюскує на весь навколишній світ. З іншого боку, чоловік чи жінка, студент чи учень, вчиняє ще більше зло, спокушаючи тим хабарем іншу людину, начебто не замислюючись над тим, що свого часу вона, мабуть, мала чисту, незаплямовану совість і намірялася чесно виконувати свою роботу чи обов'язки. Але трапився, бачте, людині (керівнику чи посадовцю) такий клієнт із «реальними» поглядами на життя, припхав торбу, а далі й інші почали. Що посіяли, те й пожинайте... Самі навчили!

Авжеж, виправдовувати хабарників теж не варто — у них повинна бути власна гідність і совість, і вони мають самі для себе вирішити, в чому винні вони, а в чому оточення. Ті, що дають хабарі, перш ніж обурюватися скрізь і всюди, на повний голос тим, що ніде зараз без хабара нічого не доб'єшся, що там десь деруть безсовісно і щоразу більше й більше вимагають, нехай зазирнуть у найпотаємніші куточки свого сумління і запитають в себе: чи немає в цьому якоїсь моєї жахливої помилки? Чи можливо, щоб цей світ тримався лише на засадах здирництва і власної вигоди?..»

Оксана РЯБЧИНСЬКА,
Вінниця

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 6 лютого 2008 p.

"А ЧИМ ПОГАНІ ХАБАРІ?"