"МіГ" :: ЧИ СТАНЕ ВІННИЧАНИН КРАЩИМ ТАНЦЮРИСТОМ УКРАЇНИ?

Вінницький танцюрист Іван Козак, який у «dance індустрії» більше відомий як Jozz, займається танцями лише 8 років.

Але вже встиг попрацювати із такими виконавцями, як Олександр Пономарьов, «Алібі», «ТНМК», ді-джеєм Тієсто, Benassi brothers, Danny, відзнятись у кількох кліпах, що транслювались на кращих українських музичних телеканалах, показати свої танцювальні здібності у Німеччині та Тунісі. Також він відкрив у рідній Вінниці 2 танцювальних зали, де навчає вихованців не лише технічно рухатись, а відчувати танець, жити ним. Хоча нам Jozz зізнався: якби у дитинстві йому сказали, що він буде танцюристом, то б розсміявся. Але яким чином він все-таки потрапив у танцювальний світ?

– Вісім років тому я побачив кліп гурту «EAST 17» і зрозумів, що теж хочу займатись хореографією. Щоправда, тоді я не думав про кар’єру танцюриста, бо навчався у педучилищі на викладача англійської мови. Але почав займатись брейк-дансом, тоді якраз він був дуже популярним. Закінчив училище і вступив до торговельно-економічного інституту за спеціальністю “менеджер зовнішньоекономічної діяльності”. І якось моя подруга сказала, що у танцювальному клубі «Болеро» проводиться кастинг тренерів, який я успішно пройшов. І почав викладати. Саме тоді був і мій перший конкурс у Сумах, у якому увійшов у десятку кращих танцюристів хіп-хопу України. А вже незабаром у Львові на подібному конкурсі здобув перше місце.

- Які ще конкурси були у твоїй танцювальній кар’єрі?

- Багато чемпіонатів України ( на рік 6-8). Разом з «Болеро» брав участь у чемпіонатах світу з «Данс-шоу», які проходили у Німеччині та Угорщині. Також я дуже люблю їздити на «батли» (танцювальні двобої), бо на них можна повністю розслабитись та показати усе, що вмієш. Але сформувати команду для «батлів» у Вінниці не було з кого, тому доводилось їздити самому. Брав участь у балах в Німеччині, адже там набагато розвиненіша танцювальна індустрія. І я, ніби губка, вбирав усі танцювальні «па».

- А як потрапив до балету Олександра Пономарьова?

- Три роки тому відчув, що мені необхідна хореографічна підпитка, і я вступив у Київську національну академію управління керівними кадрами культури та мистецтв, на відділення хореографії. Але провчився там лише місяць. Хотілось заробляти якісь гроші. І я пішов танцювати у балет «Free art», який працював із Олександром Пономарьовим.

Щоправда, спочатку я був шокований тим, що за тиждень треба було вивчити усю програму Пономарьова та Лілу. У «Болеро» ми один танець на чемпіонат світу готували та відпрацьовували 2-3 місяці. А тут такі темпи! Але швиденько влився у шалений ритм і почав гастролювати з балетом. Тоді ж ми відзнялись у кліпах Пономарьова «Я за твою любов буду битися».

То було цікаве та насичене подіями життя. Але 1,5 року тому обставини так склались, що мав повернутись до Вінниці. Саме тоді я вирішив відкрити свою танцювальну студію «3Z».

– Сумуєш за періодом, коли гастролював з артистами?

– Коли сумую, телефоную другу-хореографу та кажу, що хочу тиждень-другий з ними потанцювати, покататись на гастролях. Приїжджаю за 2 дні до концерту, вчу програму і їду з балетом. Багато хто з танцюристів, з якими я тоді працював, вже й самі співають. Настя руденька та Настя чорненька зараз у гурті «А.Р.М.І.Я.», Тарас Чернієнко був на «Фабриці зірок». До речі, ми придумали проект, який плануємо реалізувати 1 червня, у День захисту дітей. Це має бути великий благодійний концерт у нашому місті. Мої знайомі з «Фабрики» погодились приїхати і безкоштовно заспівати.

– Чи важко було відкривати власну студію?

– Моєму поверненню у рідне місто не всі були раді. Дехто намагався зашкодити відкрити власну студію. Але слова відомого генія Уолта Діснея «Якщо тобі плюють у спину, значить, ти попереду» вселяли у мене впевненість. Я знайшов зал, роздрукував плакати-об’яви і навіть сам їх розклеював. І нічого, руки не відвалились, і з гордістю все було оk! Треба було ж з чогось починати. І знаєш, одразу в студію прийшло близько 50 учнів. Вони хотіли займатись у моїй студії. Зараз вже є два танцювальних зали: один – у Літньому театрі, у Центральному парку культури та відпочинку, другий – на Вишеньці, у дитячому центрі «Дивосвіт». Восени планую відкрити ще два зали. Найменшим нашим танцюристам – 3 роки. З ними займається ще один тренер нашої студії – Наталя Ткачук. Я викладаю у підлітків та дорослих. На сьогоднішній день ми вже маємо переможців чемпіонату України по хіп-хопу. Зараз збираємось на чемпіонат України, який у травні пройде у Черкасах. На цей конкурс готуємо особливий номер – «секретна зброя». Окрім наших виконавців, також танцюватиму я, тренер Наталя, киянка Валерія Малуха, яка є чемпіонкою світу з хіп-хопу та обличчям компанії «NIKE» в Україні. Це буде справжнє шоу.

– Які танцювальні стилі у вашому клубі найпопулярніші?

- Досить незвичним для Вінниці є «Афро-денс». Наприклад, його відвідує найстарша наша танцівниця, якій 58 років. Такий напрямок танцю викладають лише у Києві й у нас. Він досить складний, але оригінальний.

- Хто викладає «Афро-денс»?

– Викладаю я. А навчався цього виду танцю у Тунісі, де жив близько 2 місяців. Один старенький дідусь, француз, навчав нас справжнього афротанцю.

- Яке маєш хобі?

- Люблю писати. Зараз пишу одну історію, яка, можливо, колись буде видана. Це така собі книга для романтиків. Сподіваюсь, коли вона потрапить комусь у руки, то вселить у людину віру. Це історія про людину, яка повірила у себе, і, звісно ж, про танці. Але ситуації, які у ній описані – правдиві.

- Ти брав участь у відборі конкурсу «Кращий танцюрист України», який проводив телеканал «СТБ». Як враження?

- Я дивився англійську та американську версію, аналогічну проекту. І мені не хотілось відходити від екрану. Але не впевнений, що українська версія буде такою ж цікавою. Брав участь у цьому конкурсі, бо люблю щораз себе перевіряти. Мені сказали, що я пройшов. Будемо чекати наступного туру.

Поки що він живе своїм звичним життям, яке багато кому здається справді оригінальним. Він навчає своїх вихованців відчувати танець, не зупиняється на досягнутому та не соромиться постійно вчитись. А коли набридне працювати у залі, один дзвінок – і він на гастролях. І поки хоч один глядач захоплюється його танцем, він відчуває, що займається справді улюбленою справою, яка стала його життям.

Юлія БУГАЙ

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 16 квітня 2008 p.

ЧИ СТАНЕ ВІННИЧАНИН КРАЩИМ ТАНЦЮРИСТОМ УКРАЇНИ? Він танцював у балеті Пономарьова, "Алібі", "ТНМК"