"МіГ" :: "ДІВЧАТА ТА ХЛОПЦІ, ШУКАЙТЕ СОБІ РІВНИХ!"

«До чого це я веду? А до того, що нещодавно у таку халепу потрапив я… І вже перший рік мого сімейного життя видався мені пеклом. Моя дружина — донька батьків, які родом із села, але, як кажуть, вони вчасно із нього вирвались і купили таку собі «єврейську землянку», але у центрі.

З того часу батько її став таким собі маленьким чиновничком, який за те, що комусь дуже «викрутить» руки, має на хліб з маслом. Цікаво, що за такий хліб йому зовсім і не соромно, навпаки, гордиться, що за рахунок того, що оббере інших, він балує доньку і дружину, які не працювали жодного дня.

А дружина, котра зі своєю мамою десятки років просиділа вдома, чого лише не видумує: і їжу із напівсирих овочів у борщі, і роздільне харчування… А як вони остерігаються, щоб, не дай Боже, у їхній одежі не було синтетики чи не екологічно чистих добавок, чи стороння рука доторкнулась до них, коли виходять у місто. Це все вже дійшло до абсурду. Найцікавіше, що при цьому жоден із них про вищу чи хоча б середню освіту і не подумав, бо навіщо мізки напружувати, краще, як каже «папік», «все решать…»

А як вони прикидаються!!! Коли мою дружину припекло виходити заміж, вона так замаскувалась у "Божу корівку", аж я подумав, що це справжня принцеса. Але тепер вона перетворилась у Бабу Ягу…

Сам я із райцентру. Можна сказати, що із села. Батьки мої інтелігенти: мама – завуч школи, батько – викладач технікуму. Але для них вони - не люди, “голодранці”… А все лише тому, що вважають їх “лохами, которые не научились делать деньги”. І розум, честь і совість моєї мами для моєї дружини, як виявилось, “до лампочки”. Адже, за міщанськими мірками, “она - примитивная лоховка, с которой стыдно вийти в люди, потому что модно не одевается и не следит за собой”, як її мама, у мізках якої вже давно все, крім моди і власного здоров’я, атрофувалось… Але вона вища, бо “крута”…

Розпочалось наше спільне життя з того, що моя дружина із мамою розробили для мене кодекс: як я маю вести себе кожну хвилину і день у житті. Цікаво, що за її поняттями чоловік має приносити не менше 2 тис. дол. на місяць, і її не цікавить, де він їх візьме, нехай навіть вкраде. А якщо не принесе, то його у цьому домі не нагодують!!!

Щоразу, як пізно увечері повертаюсь із роботи, застаю пусті каструлі і її докори: "Йди, звідки прийшов, і за такі гроші найми собі куховарку”… А вся її мрія - я маю покинути роботу, про яку мріяв, і закинути диплом, щоб піти до її батечка, і ми разом вже будемо, як у нас кажуть, "намахувати православних"… І ось тоді, коли ми, вже у чотири руки, принесемо бажану для моєї дружини суму, вона “соизволит” мене любити, шанувати і варити їжу…

І ще один пунктик - я маю відмовитись від своїх батьків, бо вони їхній сім’ї не рівня і їм не престижно в оточенні своїх мати родичів із провінції, та ще й небагатих. Нещодавно я не послухався і поїхав на Великдень до своїх батьків. Боже, як я зіскучився за своєю мудрою і по-справжньому інтелігентною мамою, багатство якої, справжнє багатство - знання та доброту - цінують тисячі людей. Але вона для моєї дружини досі - тьотя Люда, а батько - дядя Саша. Яке я відчув щастя від свого середовища - родини, яка з’їхалась з усіх усюд, заробила статки, але ці люди залишились такими ж простими і людяними. У мене немов би заново виросли крила. Я зрозумів, що найкраще у житті - жити, дихати та кохати серед своїх, де всі люди дивляться в один бік, відчувають і живуть однаково…

А перед цим дружина провела мене цинічним висловом: “А зачем ехать к твоим родителям, что они еще умеют, кроме как ковыряться в навозе?” А ще вона поставила умову: якщо я таки не послухаюсь і поїду, то вони виженуть мене із дому. Коли повернувся, речі дійсно лежали біля порога. Але я подумки подякував їм за це і пішов просити притулку у друга. Тепер у мене немає нічого матеріально цінного. Але є улюблена робота, освіта і впевненість. Я вірю у себе, бо у мене з’явились крила і свобода. Так, я зробив помилку, але вона стане стартом, із якого я почну все спочатку.

І тепер я знаю одне - я шукатиму собі не ляльку, а дружину, тобто друга та однодумця… Звертаюсь до всіх нормальних людей - обходьте цих примітивних міщан десятою дорогою.

Ось і вся моя сповідь. Кого образив - вибачайте...»

Станіслав

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21, 22, 23, 24, 26

Середа, 28 травня 2008 p.