"В ЦЕРКВУ СИЛОМІЦЬ НІХТО НЕ ГОНИТЬ. ВИРІШУВАТИ - ВАМ"
«Доброго дня, «Пораднице»! Дозвольте висловити свою думку в дискусії навколо статті «Чи хреститимуть дітей у невінчаних батьків?». Наше звичайне життя наповнено багатьма правилами й пересторогами — і на червоне світло не можна, і продукти повинні бути свіжими, а не затхлими й пліснявими, й капітан корабля за буйки не попливе, в розетку пальці краще не встромляти...
У Церкві такі правила і перестороги називаються заповідями й канонами (іншими словами — це правила правильного, щасливого життя). Й вони не просто так існують. Церква попереджує те, що поза ними — небезпечно для вашої душі. Безсмертної душі, якій ви завдаєте непоправної шкоди заграваннями з космічними розумами, екстрасенсами, гороскопами, ворожіннями, іншими релігіями, розколами й іншим.
Я вважаю правильним прийняття обговорюваних постанов. Чому? Бо Церква — це не гурток за інтересами, не клуб психологічної розрядки чи якийсь «шалтай-болтай».
Головне у християнській вірі й у Церкві — віра в Ісуса Христа як у Месію і Боголюдину, який врятував нас від гріхів і відкрив нам вхід у Царство Небесне. Господь казав: «Я хліб живий, який зійшов з небес; хто буде їсти цей хліб — жити буде вовіки. Хто їстиме Мою Плоть і питиме Мою Кров, перебуватиме у Мені, і Я у ньому». Кров і Плоть Господню ми отримуємо в Таїнстві Причастя.
Як наше тіло без фізичної їжі жити не може, так і душі нашій потрібна духовна їжа — в першу чергу, Причастя. І що це за християни, які не сповідаються і не причащаються хоча б раз на рік (хай спробують тільки раз на рік їсти — що буде)? У перші віки тих, хто без поважних причин три рази поспіль не був у неділю на службі — вже не вважався християнином.
Тому я вважаю дуже правильним, що хто не сповідається і не причащається хоча б раз на рік:
а) тих не хоронити за християнським обрядом — якщо в цьому житті їм Бог не був потрібен — і за порогом Вічності вони з ним бути не зможуть;
б) не хрестити дітей — який приклад вони подаватимуть дітям і як навчатимуть християнській вірі?
Те ж саме — щодо й вінчання. Як може подружжя християн не вінчатись, просячи у Бога благословення на свій шлюб? Інша справа — коли хтось з невіруючого подружжя навертається до Бога, а інша половинка ні — це не є перешкодою до сповіді й Причастя, до хрещення дітей тощо.
З приводу невизнання дійсності «Таїнств», які звершуються в розкольницьких храмах — це думка не тільки нашої Церкви, але й всіх інших Православних Церков у всьому світі, яка висловлювалась неодноразово. Маленький приклад — вас просто не пустять на Афон, не прийме Єрусалимський Патріарх, якщо ви не в канонічній Церкві. Факт є факт — подобається це вам чи ні.
Якщо, наприклад, хтось перевдягнеться у лікаря і буде з розумним виглядом давати замість ліків «пустишки» (хоч ті й виглядатимуть як справжні) — хіба зробить він користь хворому? Було б дивно, якби такий хворий ще й захищав цього «горе-лікаря»… Лікар лікує наше бренне, немічне тіло, а Церква — вічну душу, й ціна помилки чи шахрайства — набагато більша.
Пан Віктор Середа пише: «Зрештою, саме Філарет постійно проводить богослужіння, на яких присутні вищі особи держави, зокрема і Президент України. То виходить, що глава держави, який має подавати приклад всім українцям, живе не по-божому?». По-божому чи не по-божому — кожен сам за себе буде давати відповідь. А який приклад глава держави подає іншим, беручи участь у язичницьких дійствах та відвідуючи концерт відкритого содоміта Елтона Джона?
В Церкву силоміць ніхто не гонить і жити по-Божому не примушує. Церква тільки попереджає, а не спонукає. Вирішувати — вам. Як і відповідь давати Творцю.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
