СВОЄ ВЕСІЛЛЯ 90-РІЧНИЙ ВЕТЕРАН ВІЙНИ ШОХІН відзначав у фанерному будиночку військового табору
Ми дізнались про те, що один із «старожилів» нашої газети (так себе називає вінничанин Олександр Васильович Шохін) днями відсвяткував своє 90-річчя.
– Мені, ветерану війни, не пощастило народитись в один день з Гітлером – 20 квітня, – посміхається ювіляр.
Як виявилось, на Вінниччину росіянин Володимир Шохін потрапив завдяки своїй дружині, яка родом з Гайсинського району. Але до цього їй ще потрібно було дочекатись його з війни...
– Я народився у Вологді і там закінчив фельдшерсько-акушерську школу. Потім попав в армію. Під час евакуації з Гайсина в Тамбов у 1941 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лідією Карпівною, дівоче прізвище Чабан. На той час я служив у військовому училищі у Гайсині, а вона родом з села Михайлівка. На жаль, моєї половинки у цьому житті вже немає 10 років. Весілля святкували з дружиною у фанерному будиночку військового табору в Тамбові, усього з гостей було 14 чоловік. Невдовзі мене направили у діючу армію, причому якраз у день мого народження у 1942 році, а дружина поїхала згодом до моїх батьків у Вологду, де чекала мене до закінчення війни.
Я ж воював на трьох фронтах, був командиром евакуаційного відділення -виносили поранених з поля бою. Коли війна закінчилась, був у Німеччині, куди викликав дружину. Ще 5 років служив там у складі групи радянських окупаційних військ.
У 1946 році у нас з дружиною народився первісток – донька Віра, у 1953 році – син Володя. Донька живе у Мінську, має двох донечок, а я – двох онучок. Свою пенсію економлю, щоб їм допомогти, коли вони приїжджають. Про сина я вже не маю вістей близько 10 років, по суду, оскільки він прописаний у квартирі, де я живу, він вважається померлим.
У Вінниці з родичів у мене залишилась лише племінниця, яка мене підтримує. Була у мене, одинокого, розвага – собака Данька, але через старість померла.
– А де Ви працювали після війни?
– У 1960 році звільнився з армії, і деякий час працював на кафедрі судової медицини у медичному університеті. А потім 32 роки пропрацював у міській санітарно-епідеміологічній станції, щоправда, вже давно зі мною звідти не підтримують зв’язок. Ну, то нічого, ось зберуся з силами і поїду на них насварюсь, – сміється іменинник.
– Як святкуватимете ювілей?
– Скромно, бо вже і друзів, і сусідів багатьох немає в живих. Я навіть вірш з цього приводу склав:
Не стало Тальберга Володи,
Ушел из жизни Николай,
Я потерял друзей хороших,
Тепер без них хоть пропадай...
А так прийде племінниця з подругою, сусідка з мого під’їзду...
Загалом все це Олександр Шохін розповідав із посмішкою на вустах та сльозами на очах. Це й не дивно, бо позаду ювіляра цілих 90 років, щасливих та із втратами. Має ветеран 4 ордени та 23 медалі, звання Заслуженого працівника охорони здоров’я. А мрії прості: щоб цього року вистачило сил і здоров’я піти під руку з племінницею у парк на свято 9 Травня...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
