Пишуть до тебе жителі одного з сіл Вінницької області. Нам біда, ми пропадаємо. Може, хоч ти нам допоможеш. У нас в селі «безвладдя рад». Наше село було дуже красивим при попередніх головах колгоспу, село розцвітало, будувалось, росли нові ферми, колгоспні повні комори, красива школа, проведення газу — ми були щасливі. А потім прийшов головою один, а зараз інший. Це вони все розкрали, розбазарили, розвалили. Зайдіть на ферми, де колись були квіти, дерева, палісадники, то зараз виглядає все «Чечнею» — розвалено, розбито, розібрано — просто страшно. Нас обікрали і обкрадають, собі купують у Вінниці квартири, машини. А ми стали жебраками. Ми раніше мали роботу, зарплату, вчили дітей. Наш колгосп був мільйонер. Кожний пенсіонер, коли звертався за допомогою: чи крупи, чи муки, чи цукру — все давали. А тепер нас розпаювали, головою кооперативу продовжує бути той же голова колгоспу. Хоча ми його не вибирали, навіть не знаємо, як він прийшов до влади. Все, що залишилось — розбазарює. Поле ще не оране, ще нічого не посіяно, а йому байдуже, що буде у 2004 році. З людьми в кінці року не розрахувався. Пенсіонерам дав по три з половиною центнера посльоду (ячмінь, овес, пшениця і бур’ян). Хочемо зібрати збори — голова на них просто не приходить і далі продовжує розбазарювати наше майно, а подивіться, як викопані буряки, половина в землі, а що викопують — і те розкрадають. З величезної ферми залишилось 40 корів, і тих немає чим годувати, нічого не заготовлено і не заготовляється. Ми безробітні, куди податись, що робити? Кому ми потрібні? Ми неодноразово звертались до голови райадміністрації, але на наші скарги не звертає уваги, нам здається, що він підтримує голову — ми не знаємо, чому. А то б він виїхав би, подивився, що робиться.
Ми просили сільського голову, щоб він зробив схід села, бо далі так жити не можна, і він призначив на 25 вересня, на 10-у годину ранку. На схід села йшли старі і молоді, дехто йшов на двох палицях, хто повз на колінах — бо це торкалось їхнього життя, добробуту. Сподівались, що врешті щось вирішиться в кращий бік. Але не тут-то було, сільський голова просто втік, поїхав у Вінницю. Як нам було гірко — і цей обманув, міг би хоча б вийти і пояснити, сказати причину і перенести на інший день. Але цього не сталось, він плюнув нам у душу, і цей куплений або залякали. А він, коли йшов до влади, обіцяв за нас боротись, відстоювати, підтримувати нас. А тепер ми не потрібні йому.
Скажи ж нам, шановна газето, до кого нам ще звертатись, що нам робити?
Нас залякують, нам погрожують розправитись за скарги, і кожен боїться, бо в нас діти. Начальство хоче, щоб ми мовчки пропадали, жебракували, вимирали.
Боже, як тяжко стало жити, нема кому пожалітись, щоб за нас заступився, та ще й страшно, як же ти, наш дорогий Шевченко, правдиво писав: «Пани, пани, пани...».
З повагою до тебе, жителі села (адреса в редакції)
Замість післямови. Можливо, досить уже терпіти це знущання, а обрати ініціативну групу і від імені громади подати на такого керівника в суд. Адже Вас, шановні селяни, багато, а керівник лише один.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
