“НАМ ОБ’ЯВИЛИ МІСЦЕВІ ВЛАСТІ: ОПАЛЕННЯ НЕ БУДЕ.
Люди поставили собі індивідуальне. А мені не по кишені”
«Прочитала вашу статтю в обласній газеті і вирішила написати вам про своє наболіле питання.
Звертається до вас учасник війни, бойових дій Ніна Василівна Чорна. Ніхто більше від нас не знає, що таке війна і що нам довелось перенести на ній. Вже під час окупації мені, юній дівчинці, також дісталось нелегко, бо я була з сім’ї комуністів. Батько і брат були комуністами. А з лютого 1944 року, коли мені виповнилося 17 років, мене забрали у діючу армію. А демобілізувалась я у квітні 1946 року.
Життя я прожила дуже важке. У мене не було ні дитинства, ні юності. У 1946 році у квітні, коли госпіталь було розформовано і я була звільнена по інвалідності, адже я уже тоді була інвалід 2 групи по контузії, мені призначили пенсію. На той час, у 1946 році, мені платили 90 карбованців. Це було дуже мало, цих грошей мені не вистачало на буханку хліба. І я вирішила іти на роботу. Працювала я в Тульчинському будинку дитини, де пропрацювала 42 роки. На той час був закон, оскільки я працювала, мені потрібно було відмовитись від пенсії, що я й зробила. А коли в 1953 році я звернулась в соцзабез за документами, то їх там уже чомусь не виявилось. Виходить, оскільки у мене нема цих документів, я не вважаюся інвалідом війни.
Тепер я уже за станом здоров’я дійшла до інвалідності 2 групи по загальному захворюванню. Оце і все, що залишилось мені від війни. Звичайно, пільгами як учасник бойових дій я користуюсь.
Життя я прожила важке, але ніколи не впадала у відчай. Весь час знаходила вихід із скрути і давала собі раду. Тепер настала старість. І було б непогано, якби не хвороби.
Ліки дуже дорогі. Та й це ще не біда, бо за свою пенсію я умудряюсь їх купувати. Але в цьому році настала ще одна біда, з якою я вже не можу справитись. У нашому мікрорайоні котельню закрили. Нам об’явили місцеві власті: опалення не буде. Люди поставили собі індивідуальне. А мені не по кишені. І допомоги чекати нема від кого. Запропонували нам, пенсіонерам, позику, але я цього дозволити собі не можу, бо за що ж тоді жити, за що купувати ліки. В юності я думала про свою старість і потроху складала гроші на ощадну книжку. 4 з половиною тисячі мені б вистачило на всі мої потреби, але їх немає, держава мене обікрала. І тепер я стала жебрачкою, чого ніколи в житті не робила.
Шановні ветерани, тільки ви мене зможете зрозуміти. Я прошу вас, допоможіть чим зможете, бо я в розпачі. Навіть не уявляю, як тепер в холоді зимувати. Я писала, звичайно, депутату України І.В. Кальніченку, проте відповіді ніякої. І ось тепер пишу вам, може, ви ближчі душею до таких людей, як ми».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =