Середа, 15 жовтня 2003 p.

Шановні міністре, голова держадміністрації! Цим листом ми хочемо привернути Вашу увагу до тих негативних процесів, які набувають все більшого розмаху у Вінницькому державному технічному університеті.

Як Вам відомо, цього року відбулися «перевибори» ректора ВДТУ із списку з однієї кандидатури, тобто на безальтернативній основі. І знову «виборцями» на цю посаду «одностайно» рекомендовано академіка Академії педагогічних наук Бориса Мокіна.

Як же створювалася ця одностайність? Звісно, за сучасними виборчими технологіями. Спочатку підібрали лояльних до Мокіна виборців, а потім, наказами № 38 від 24.02.2003 р. та № 47 від 04.03.2003 р. (додаток 1), показали всім, що буде з не дуже лояльними.

Мабуть, через це по університету і була запущена чутка про те, що один з директорів університетських інститутів теж хоче балотуватися на посаду ректора. А щоб виглядало правдивіше, «підібрали» кандидатуру одного з доцентів для післявиборчої заміни одного з проректорів.

І розгорнули кампанію із залякування і дискредитації. Для цього, як це не прикро, почали підключати і студентів, використовуючи створену, мабуть, у розвиток рішення колегії МОН України «Про стан роботи щодо запобігання правопорушень, посадових зловживань, хабарництва в системі освіти», систему (під орудою проректора з виховної роботи Буяльської Т.Б.) збирання заяв від студентів про їхнє незадоволення діями будь-якого викладача.

Наявність новоствореної системи оскаржень у навчальному закладі на перший погляд може бути доцільна і корисна тому, що студенти завжди повинні мати можливість вільно оскаржити неправомірні, на їх погляд, дії працівників вузу по відношенню до них. Але, на жаль, інколи така практика може давати нечесним людям можливість корисливої обмови. Також вона дуже сприяє поширенню вигідних її організаторам пліток в межах університету.

Тому практично всі викладачі вважають, що після виникнення таких скарг обов’язково повинно проводитися їх обговорення за участю сторін, які в цьому зацікавлені, а також за участю незацікавленого представника, із складанням відповідного документа. Копії таких документів необхідно надавати обом зацікавленим сторонам.

Поза це «компромат» збирається, накопичується і «випадково» потрапляє в інші структури університету, що проявляється у двозначних натяках та жартах. Все це, в свою чергу, породжує певні чутки та плітки, дає можливість адміністрації створювати значний моральний тиск на будь-кого.

З цього виходить, що небажання викладачів за мзду іти на посадовий злочин (незаконно виставляти гарні оцінки) може трактуватися деякими студентами та деякими працівниками ВДТУ як цькування студентів. Тобто така практика дає можливість для звинувачування будь-якого викладача в негарних вчинках, навіть і при сумлінному виконанні ними своїх посадових обов’язків.

В «кращих» радянських традиціях, всупереч діючому Українському законодавству, створюються «слідчі комісії» з наближених осіб, які і забезпечують відповідні рекомендації. Дії цих «слідчих комісій», як правило, направлені тільки на те, щоб будь-яким чином набрати негативну інформацію про викладачів. А коли таких дуже необхідних матеріалів не вистачає або просто немає, в хід іде пропонування всілякого захисту і пільг для студентів, їх підбурювання та залякування.

Так, в одному з таких випадків для розгортання збирання компромату серед студентів у гуртожитку керівництвом збиралися члени добровільної охоронної дружини університету. А в інституті ІнАЕКСУ директор Васюра А.С., провівши агітаційні студентські збори і, не отримавши необхідного компромату, особисто приходив на заняття в студентські групи і вимагав написати необхідні негативні заяви. При цьому він запевняв студентів, що доля викладача вже вирішена і надалі викладач в університеті вже працювати не буде.

Бачите, яким чином «забезпечується» у ВДТУ конституційна презумпція невинності?

Слід відзначити, що «слідчі комісії», як правило, не вважають навіть за необхідне провести з викладачем будь-яку бесіду на предмет його діяльності та ознайомити з отриманими результатами, хоча в наказах про це здебільше звітується.

На жаль, ні директору Васюрі А.С., ні проректору Буяльській Т.Б., ані самому ректору Мокіну Б.І. навіть не приходить думка про необхідність першочергового вирішення подібних конфліктних питань шляхом, який вже давно встановлений вищою школою – призначенням відповідних комісій для перездачі екзаменів або перевірки остаточних знань і особливо курсових проектів серед «невдоволених» студентів. Навпаки, вони наказово тільки вимагають: «Забезпечити непереслідування викладачами кафедри тих студентів, які надали інформацію в ректорат» (без інформації кого ж саме).

Бачите, адміністрація ВДТУ, мабуть, і не підозрює, що, відповідно до діючого законодавства України, слідчі дії можуть проводити тільки певні спеціально визначені органи.

Такі дії адміністрації ВДТУ є не що інше, як підбурювання і заохочування студентів до нещирості, підлабузництва, оббріхування та інших неетичних вчинків.

Наведені вище дії в межах державного вузу України прямо порушують Конституцію України і КЗПП України. Крім того, вони підпадають під дію Кримінального кодексу України.

Матеріали за цими правопорушеннями були направлені до прокуратури і до суду. Але сьогоднішня біда ВДТУ не тільки у наведеному.

На превеликий жаль, ректора Мокіна вже, мабуть, зовсім не цікавить ні сам навчальний процес, ні кадрове, методичне, технічне і матеріальне забезпечення кафедр.

Так, на звернення одного з викладачів фізичних наук про неприпустимість допущеного у ВДТУ зменшення рейтингу базових дисциплін з фундаментальної для електроніки підготовки в порівнянні з «культурологічними» дисциплінами за кількістю лекційних годин, Б.Мокін відповів, що: «...може, їм (студентам) взагалі не варто ваш предмет давати, адже ви не додаєте в їх підготовку майже нічого».

Невже такі глибокі думки Б.І. Мокіна може поділяти і МОН України?

Якщо так, то це дуже скоро приведе до того, що наша Україна стане якимось малотехнологічним придатком не тільки для Європи, Америки чи Східної Азії, а навіть і для Антарктиди.

Ще не так давно наш вуз був одним з провідних вузів країни в галузі електроніки. Але академік Борис Мокін, мабуть, вважає, що Україна вже настільки відстала від інших країн в галузі електроніки, що нам краще не підтримувати і не розвивати її, а закуповувати відповідні комплектуючі у інших країн. Таку його думку підтверджує його періодичне залякування закрити деякі електронні кафедри.

Як бачите, матеріальні проблеми ВДТУ Б. Мокіна зовсім не цікавлять. Він завжди знаходить кошти для власних потреб, євроремонтів і оздоблення певних кабінетів, туалетів, коридорів, побудови залізобетонних парканів. І це в той час, коли грошей хронічно немає на ремонти і заміну навчального обладнання лабораторій на кафедрах і навіть для придбання професійного програмного забезпечення для навчального процесу.

Ректор Мокін, мабуть, вже давно взагалі не бачить у викладачах ані людей, ані громадян України. Їх працю у вихідні в сесійний час дні він, всупереч КЗПП України, вважає за обов’язкову і не потребуючу ніякої компенсації. Крім того, він вважає, що протягом учбового року: «... ви відпочиваєте авансом і з великим запасом ...». І це тоді, коли на одного викладача ВДТУ часто припадає 7-10, а деколи і ще більше предметів (в яких вузах таке є?). Доцентське лекційне навантаження доходить до 250-400 годин, проти найбільш прийнятних 120 годин.

Та таке учбове завантаження практично веде до знищення наукового та педагогічного складу ВДТУ. Чи потрібно це Україні?

Коли деякі з викладачів голосно висловлюють своє невдоволення створеною в університеті ситуацією, їм «пропонують» піти геть. І вони вимушені «голосувати ногами». А коли викладачі ще й потрапляють у конфліктні ситуації з ректором чи з його синами, «гласом народним» створюються такі ситуації, де «цар» (чи кандидат у Президенти України) нібито ні при чому: »Я лише підписую наказ після того, як питання продовження термінів роботи вирішено на кафедрі і погоджено з директором інституту. Тому без їх підписів я не можу Вашу заяву розглядати».

Проблема Мокіна вже давно вийшла за межі ВДТУ на шпальти газет (наприклад, додаток 2) і сайти Інтернету. Він вже давно особисто майже не займається справами ВДТУ, а тільки візує підготовлені для нього документи. Йому ніколи, тому що він вже пенсіонер, і вкрай потрібно писати мемуари і пропагувати відповідні «досягнення» — свої та своєї родини, а це для нього, мабуть, краще робити за державні і університетські кошти, а не за свої власні.

Наведена в цьому відкритому листі проблема з ректором ВДТУ є і проблемою України, тому її вкрай потрібно вирішувати шляхом його усунення з цієї посади, доки Борис Мокін і його найближчі поплічники не винищили дощенту традиції, викладацький і технічний потенціал Вінницького державного технічного університету, а тепер вже і національного.

Викладачі Вінницького національного технічного університету

(Друкується із скороченнями)

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com