Середа, 22 жовтня 2003 p.

«Важливо не тільки знати, але і поважати Закон. Та над цим Законом живе інший, найвищий Закон — моралі і духовності. Наша мета — завжди ці Закони поєднувати так, щоб вони не протирічили один одному. Коли ж цього не відбудеться, юридична практика буде завжди плестися у хвості розвитку суспільства».

О. Коні

Жила собі молода сім'я. Та щастя їй не всміхнулося. Перші красиві почуття любові танули з кожним днем. І тому маленький Василько молодої сім'ї Лариси і Руслана все частіше ставав свідком того, як його батько вчиняв фізичні розправи над матір'ю: міг її побити, вигнати в морозну ніч із хати. В один із таких днів, під час чергової сварки, син запитав у матері: «Тато не буде бити тебе сьогодні?» Терпець матері увірвався: вона вирішила жити тільки із сином і тільки заради нього.

Батько, Руслан, враз відчув, що не тільки втратив необмежену владу над дружиною, але і сім'ю. І тому, залишивши її, в травні 2001 року переїздить на постійне проживання до Вінниці. А мати, Лариса, подає заяву до суду на стягнення аліментів на користь їх неповнолітнього сина. Та не хотілось батькові платити аліменти впродовж року (про що свідчить довідка, підписана старшим державним виконавцем). Він витрачає цей час на інше — організує перше викрадення Василька. Цей факт встановив Піщанський районний суд на своєму засіданні 25 червня 2002 року. І цьому факту дана така правова оцінка: «обманним шляхом вивіз дитину і переховував її від позивачки». Тобто матері.

Лариса подає заяву на розлучення. Але Руслан запевнив суд «у можливості відновлення сім'ї. І тому дружина відмовилась від розгляду справи». Тим більше що в органі опіки батько залишив розписку що сина поверне матері. Але поновити сімейні відносини було неможливо. Руслан не підпускав матір до сина на ракетний постріл. І тоді Лариса вдруге звернулась до суду із позовом про розлучення. Суд його задовольняє. Тим більше, що Руслан надсилає телеграму про згоду.

Та поки мати ходила по судах, адвокатах, Руслан не дрімав. Він діяв. Ось факти, взяті із постанови Піщанського суду від 21 жовтня 2002 року. В цьому документі офіційно встановлено, що Руслан вдруге (!), цитую: «всупереч інтересам Лариси, захопивши спільного неповнолітнього сина, 14.01.1995 року народження, який після розлучення батьків проживав біля мами, посадив його в автомобіль і зник у невідомому напрямку».

За скаргою матері була порушена кримінальна справа. Та в підготовчій частині судового засідання Руслан та його спільник по викраденню дитини звернулись до Лариси, цитую: «з вибаченням за скоєний ними злочин». Батько визнав сам факт злочину! (Чуєте, прокуроре?) Потерпіла, прийнявши вибачення вдруге, просила суд вжити заходів до повернення їй сина. Суд зобов'язує Руслана повернути неповнолітнього сина за місцем проживання.

Далі — більше правового цинізму, духовно-етичного маразму і виняткової, як на мене, прокурорської сліпоти в справі захисту прав материнства.

Руслан втретє викрадає дитину. Кола Лариси не було вдома, він із співучасниками під виглядом працівників РЕМу проникли в хату і, замотавши силоміць в ковдру хворого Василька, забрали його з собою. Дідусь з бабусею, на яких залишили дитину, не змогли вберегти хлопчика. Ще й стусанів від колишнього зятя отримали.

Звісно, що і мати, і дідусь з бабусею подали до Піщанського відділу міліції заяву про третє викрадення дитини, про фізичне насильство над ними і про незаконне вторгнення групи людей до їх житла. І що ж наша міліція? Спокійно відмовляє в порушенні кримінальної справи.

Те, що міліція непрофесійно спрацювала, а прокуратура району «професійно проспала», легко можна знайти в постанові судді від 22.09.2003 року, яка і скасовує «оперативну» постанову міліції. Ці факти можуть також служити своєрідним правовим «лікнепом» для прокурора Піщанського району. Нехай прочитає.

Батько дитину матері досі не повернув. Сина переховує, міняє навіть школи. Тут доречно запитати чиновників Вінницького міськвно, як Руслану вдалося влаштувати Василька у дві школи, не представивши при цьому першої особової справи дитини?

А щоб остаточно застрахуватись від вимог державних виконавців, Руслан подає у Староміський суд м. Вінниці позов, в якому просить місцепроживання викраденої ним і його спільниками дитини визначити за місцем його прописки.

Батько Василька у виграші, бо поки йде суд, дитину він не повертатиме...

Батько Василька у виграші, бо поки йде суд, дитину він не повертатиме. Щоб бути присутній на судових процесах, жінці потрібно долати сотні кілометрів, відпрошуватись з роботи. Я вже не кажу про те, що кожний вихідний день, вона, терплячи моральне приниження від колишнього чоловіка, приїздить до Вінниці з однією метою — з надією побачити Василька, а коли пощастить — його обняти. Мати вже попродувала всі свої прикраси. І навіть дещо з одягу.

Її вкрай виснажена нервова система призвела до хвороби серця. Тепер потрібне серйозне лікування.

На судових слуханнях я все частіше ставив перед собою головне запитання: чи є хоча б одна (!) вагома причина, яка б давала суду підставу (а батькові шанс) хоч у чомусь обмежити права матері на виховання свого сина? Повірте — не знайшов! Такої причини, окрім мене, не знайшли ні орган опіки Піщанського райвно, ні селищна рада, ні вихователі дитячого садочка, ні вчителі місцевої школи.

До речі, з ініціативи адвоката я дав згоду виступити в судовому процесі як експерт-консультант. Я повинен був довести суду, що Руслан не має морально-етичного права на одноосібне виховання свого сина, хоч як би він його не любив. Чому? Мені неважко було б навести більше десятка незаперечних антигуманних дій позивача, які, в кінцевому рахунку, визначають, що мета, якою керується Руслан, бездуховна, а засоби до її досягнення — аморальні. На жаль, суддя відхилила прохання про доцільність мого виступу.

Після чергового і невдалого закінчення судового слухання Лариса підійшла до батька своєї дитини і, благаючи, попросила його, із сльозами на очах, дати дозвіл їй зустрітись із Васильком. На що батько цинічно відповів: «Ти його ніколи не побачиш!»

Він упевнений, що судове рішення буде на його користь. Боже, як же був правий великий педагог Януш Корчак, коли в своїй промові в суді, на захист матері, сказав: «Забрати у люблячої мами дитину чи обмежити її в правах, Ви, Ваша честь, зможете. Але знайте, що це все одно, що зробити постріл у природу Материнства і тим самим умертвити кращу частинку її Душі, а в дитячої — викрасти майбутнє щастя із його Серця».

Василь ГУЛІВАТИЙ, Заслужений учитель Росії, професор

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com