НА ОЧАХ У ОДНОСЕЛЬЧАН “ДОКТОР” I “БАСЯ” ВЗЯЛИ В ЗАРУЧНИКИ СИНА МАЙОРА МIЛIЦIЇ.
З 15 вересня вiн перебуває у розшуку, і досі невідоме його місцеперебування
Коли 4-рiчна Наталочка запитує маму Лесю: “Де татко?”, — та, стримуючи сльози, вiдповiдає: “Доктор забрав”. Леся не обманює доньку. Анатолiя i справдi забрав «Доктор». Тiльки не лiкар, а...
15 вересня окремi мешканцi с. Ширмiвки Погребищенського району стали свiдками надзвичайної подiї: на їх очах дужi молодики загребли у машину i кудись повезли 26-рiчного Анатолiя Кулешу. Але найстрашнiше те, що чоловiк i досi не повернувся додому. Вiн працював у державнiй виконавчiй службi м.Вiнницi.
Ось що розповiв батько зниклого Микола Кулеша, до речi, колишнiй дiльничний, майор мiлiцiї у вiдставцi:
- Ось уже 4-й рiк, як я займаюся пiдприємництвом, взяв в оренду ставок. 15 вересня вирiшив його спускати. Толя саме був у вiдпустцi, допомагав менi. Десь близько четвертої години дня до ставка на «Субарi» пiд'їхали Доктор i Бася. Цих хлопцiв я знав не з кращого боку. Доктора колись, ще як був на службi, закривав навiть: пiймався на крадiжцi свиней. Тож i сказав їм, аби їхали собi геть. А Доктор менi: «А ти з Вiтюком все вирiшив?» Вiтюк — молодий хлопчина, курсант, навчається у Житомирськiй школi мiлiцiї за направленням Вiнницького УМВС, пiдробляв на ставку охоронцем, сказав, що гостi хочуть риби. Ну, дали ми їм кiлограмів 40, вони й поїхали. Але через якийсь час друзi повернулися, п'янi, а з ними ще один сiльчанин, Анатолiй.
Перше, що я почув, — погрозу Доктора, мовляв, чи печiнки у мене не болять. Звiсно, я обурився, кажу, забирайтеся, звiдки прийшли. Та не тут то було. Розгарячiла вiд випитого трiйця була налаштована вороже. Я зайнявся навантаженням риби на причiп, аж тут бачу — бiжить Микола Себало (вiн теж допомагав менi). Губа розбита, кров юшить i кричить: «Толю б'ють!»
У мене з собою був пiстолет з гумовими кулями. Побачивши, що син лежить на землi, а тi троє його б'ють, я спершу почав кричати, щоб припинили, потiм зробив попереджувальнi пострiли вгору. Але «бойовики» з монтировкою одразу ж кинулися на мене. Я почув: «Забрати пiстолет у мента!» Менi нiчого не залишалося, як стрiляти у нападникiв.
Толя лежав на березi непритомний. Треба було негайно викликати “швидку”. А телефон у селi метрiв за 400 вiд ставу. Я побiг, а коли повернувся — сина нема, машини, на якiй приїхали Доктор i Бася, теж. Тiльки Горпинич, «помiчник» нападникiв, зухвало сказав: «Тепер будеш мати проблеми з великими бандитами. Менти тут керувати не будуть!». Це вiн натякав на мою колишню роботу i на те, що Толя — старший лейтенант, закiнчив Київську академiю МВС. Поруч лежав перевернутий причiп з рибою. Його зловмисники спецiально кинули на вловлювач, щоб розбити.
“Дуже просимо, якщо хтось бачив чи знає щось про мiсцеперебування нашого сина, чоловiка i батька, повiдомити в мiлiцiю”
З Погребищенського райвiддiлу мiлiцiї приїхали на мiй виклик аж через 3 години. Взяли пояснення, але нiяких дiй, щоб розшукати Толю, не зробили. Мовляв, вже нiч, пiзно кудись їхати. Довелося самому їхати по слiдах Доктора у Козятин. Там я теж звернувся до правоохоронцiв, i знову — реакцiї нiякої. А ще колеги!
Чесно кажучи, якби не Асоцiацiя «Землевласник Подiлля», членами якої ми з сином є, то не знаю, чи зрушила б справа з мiсця. По сутi, Людмила Просцевич, яка очолює асоцiацiю, пiдняла на ноги органи, записала мене на прийом до начальника обласної мiлiцiї Лiтвiна. Вже оголосили розшук.
З 15 вересня ми не знаємо, де Толя. Дружина зчорнiла геть, невiстка сплакалася. Ходили до ворожки, та каже, що син десь є, живий. Але хiба вiд цього легше?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =