Середа, 19 листопада 2003 p.

48-річного Миколу Чорного знайшли зі спутаними сіткою ногами, а 20-річного Ігоря Шиндерука – на мілині. Тієї ночі вони зняли 800-метрову браконьєрську сітку, в якій було 300 кг риби. Це стало ціною їхнього життя...

Мряка, холод і болото. А ще страх. Це я відчула у селі Комунарівка Калинівського району. Холод сипався з неба, багнюка хлюпала під ногами. А люди боялися говорити правду. Та коли я виключала диктофон, вони розказували про те, хто заправляє у селі і хто пасеться на рибних місцях. Про те, що все село живе тільки з цих ставків, вони не говорили, але риба стоїть у кожному подвір’ї, банки з консервованою рибою займають більше місця, ніж з огірками-помідорами. Комунарівці впевнені – трагедія, яка сталася у їхньому селі в ніч з 20 на 21 жовтня з двома охоронниками ДП «Пиківський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп», – це не нещасний випадок. Ігорю та Миколі Івановичу допомогли піти з життя. Хоча до закінчення розслідування усі посадові особи користувались офіційною версією, що охоронники потопились самі. Але у народної версії були аргументи, у офіційної – припущення.

- Не могли вони втопитися. Ігор – здоровий хлопець 194 см зростом, там води було йому по пояс. У нас ті човни не раз перевертаються, то ми їх назад так само перевертаємо. Кажуть, що човен був повний риби, тому перевернувся. Човен може піти на дно, але від ваги він ніколи не перевернеться. А Миколу знайшли під човном із зігнутими пальцями і синім вухом.

- В Ігоря теж були два вуха сині. Це їх, мабуть, так оглушили – сильно по вухах вдарили. А ще в Ігоря зуби були в крові. Та це треба знати хлопців! Вони один одного за рідних вважали. Он Ігор Миколу батьком називав, все казав: «Йдемо вже на роботу, батьку». Та він би Миколу на руках виніс з тієї річки.

- Якби вони потопилися, то вони б разом лежали. А Ігоря знайшли за 150 метрів від човна, в 15 метрах від берега на мілині лежав. Хіба б він не вийшов – там води по коліно. Якби Ігор і хотів вийти на берег, то він би виходив біля човна і так само заплутався б у сітки. Скажіть, який сенс йому по холодній воді йти, щоб біля берега впасти і втопитися. Не вірю... Обоє вони були без курток і без взуття. Все це знайшли потім попід берегом. А куртки обох були роздерті.

- Це ж не в морі човен перевернувся, де глибина, вітер, шторм. Це ж тиха річка, тієї ночі температура води була +12 градусів...

- Нам кажуть, що вони замерзли чи п’яні були. Та ви будь-кого в селі спитайте – хлопці взагалі не пили. Та й он у довідці судмедекспертизи написано, що алкоголю в крові немає.

- А кримінальна справа не порушується. Нам говорять, що немає свідків того, як їх вбивали та немає на тілах ознак насильницької смерті. Начебто без свідків втопити не можна?! Міліція сама знає, що це тільки браконьєрська робота, але за відсутністю тілесних пошкоджень не беруться цю справу розслідувати.

- Он люди, які живуть на тому березі, чули о пів на шосту ранку крики. Але коли прийшла міліція, то всі вони побоялися сказати про це. Бо всі знають, хто в селі має зв’язок з тими браконьєрами. Хто ж піде свідчити проти бандитів? От і виходить, що в селі всі все знають, але бояться.

- То не просто браконьєри були. Бо просто так 300 кг риби, яка була у сітках, не збудеш. Значить, це давно відпрацьовані канали. І, напевно, вони мають своє прикриття під «дахом» високих посадовців і силовиків.

Ми не знаємо, що достеменно трапилось тієї ночі. Я не стверджую, що так воно було. Але саме таку версію розказують селяни, які бояться говорити правду міліції.

Ігор та Микола Іванович заступили на чергування ввечері 20 жовтня. Опів на другу ночі хтось постукав у їхню будку і сказав, що мають приїхати браконьєри за великим уловом. Ігор і Микола Іванович знайшли сітку, в яку вже набилося риби. Почали витягати. А тут під’їхали браконьєри. Говорять, що їх було восьмеро. І з ними одна дівчина. Ймовірніше за все, серед них був хтось із села. Бо якби вони були чужі, то, можливо б, домовились. А так, видно, сільський браконьєр не хотів, щоб через нього ставали відомими приїжджі браконьєри. А це може говорити про те, що то були не прості люди, а такі, яким не можна було світитися.

Першого втопили Миколу Івановича. Перевернули човен. Його ноги заплутались у сітці. Глибина там була невелика. Ігорю - по пояс. І він почав тікати по воді. Троє браконьєрів у гумовому човні гнали його з води, а четверо бігли за ним по берегу. Йому не було куди тікати. Мабуть, там при березі його і втопили. До речі, коли знайшли Ігоря, у нього рука застигла так, ніби від когось захищався.

Розповідає матір Ігоря Людмила Шиндерук:

- Він не мав того понеділка чергувати, бо перед цим день чергував. Але в нього залишились ключі, і він ввечері пішов їх віддавати. А його і залишили. Про те, що Ігор з Миколою зникли, нам з батьком повідомили тільки 21 жовтня ввечері. А міліція сказала, що будуть шукати тільки в середу зранку. Та ніч пройшла для нас, як рік. Зранку зайшла дружина Миколи. Вона була вже в чорній хустці. А я кажу, що не вірю – не могли вони втопитися. І не одягнула чорну хустку, до кінця не вірила. Ми з нею, моїм чоловіком та синами вже о 6 годині ранку були на ставу, ходили по очерету, весь берег, всі кущі обійшли. А годині о 8-й приїхала міліція та рибалки. Перевернули човен, а під ним - Микола. Ігоря шукали до обіду. Я вся скричалася. Все думала, що він живий. А Ігор був в 15 метрах від берега – просто на мілині лежав. Коли його діставали, то нікого з міліції вже не було.

Кажуть, що нам мають якусь компенсацію виплатити, за те, що вони загинули на робочому місці. Мені тих грошей не треба. Не піднімуть вони сина з могили. Я б усі ті гроші віддала на розшук злочинців, які забили мою невинну дитину. Я хочу подивитись їм у вічі – чи є в тебе дитина, чи зробив би ти те саме зі своєю дитиною?

“Ймовірніше за все, серед них був хтось із села. Бо якби вони були чужі, то, можливо б, домовились...”

Дружина Миколи Чорного відмовилась розмовляти зі мною. Передала людьми, що чоловіка вона не поверне, а в неї є ще діти, за яких вона боїться.

Розповідає Віктор Чуйко, бригадир рибалок ставка «Гулівці»:

- З кожним роком з браконьєрами стає все важче. У нас вже війна з ними йде. Бійки були не раз. Стріляють по нас. В кущах сховаються і серед ночі в темноті починають лупити по човну. Ми за цей сезон витягли понад 10 кілометрів браконьєрської сітки. Це не прості люди привозять сітки. Тут такі «джипи» їздять… А приїздять і з Калинівки, і з Вінниці, і з Бердичева. Пасуться у нас всі, хто хоче легкої здобичі. Бо риба у нас гарна – короп, товстолоб, білий амур, судак, щука. Ми впевнені, що вони не потопились самі.Тут без браконьєрів не обійшлося.

Василь Куліш, директор ДСРП «Пиківський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп»:

- Це у нас перший такий випадок. Але, як мовиться – всі кінці у воду. Тільки Ігор і Микола знали, як все відбувалося насправді. Крім того, що у річці стояли браконьєрські сітки, ніяких доказів, що їх втопили, немає. Днями з Києва приїздила спеціальна комісія, яка перевіряла усі плавзасоби. Човни повинні проходити техогляд і, що стало для нас новиною, – усі рибалки повинні мати права на водіння човна з веслом. Тому з 1 грудня усі наші рибалки пройдуть навчання і отримають такі права. Саме ця трагедія виявила, що Вінницька область була єдиною, куди не направили відповідну інструкцію.

Петро Поліщук, слідчий прокуратури Калинівського району:

- Питання про порушення кримінальної справи буде вирішене лише тоді, як прийдуть результати розтину. Зараз ми працюємо над справою.

До речі, є у цій справі одна темна деталь. Напередодні трагедії до одного хлопця в селі приїздили чоловіки, які знали, що він знімає їхні браконьєрські сітки, і пригрозили, якщо буде далі так робити, то заберуть у нього мотоцикл і машину. Того ж дня цей хлопець про їхній приїзд повідомив дільничного по ставках – дав номер машини, прізвища та адреси браконьєрів. Однак цих свідчень у матеріалах справи немає. А сам хлопець після смерті Ігоря і Миколи Івановича зник з села...

Ігоря Шиндерука і Миколу Чорного похоронили поруч. Ігор так чекав снігу. Може, тому, що хотів відпочити. А може, тому, що знав - як тільки впаде сніг і закінчиться облов риби, він піде з хлібом свататись до своєї дівчини Наталки... В день, коли їх хоронили, 24 жовтня, випав сніг. Такого раннього снігу ніхто не пам’ятав...

Ірина ЯРОШИНСЬКА, Калинівський р-н

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com