Середа, 19 листопада 2003 p.

В одному з минулих номерів був надрукований матеріал «Маленького Василька батько викрадав тричі». Мова йшла про те, як батько забрав свого сина у матері. Черговий суд про визначення місця перебування дитини ще продовжується. До редакції звернувся батько хлопчика.

«В 16 років не кожному вдається зустріти свою другу половинку, в якій впевнений, як у собі. Зустрічаючись з Ларисою, я думав, що мені пощаcтило. Одразу після одруження у нас народився Василько. Дружина працювала у райцентрі (а це 10 км від села), а я у місцевому колгоспі, і він постійно був зі мною. Тоді я був щасливим, мав синочка і дружину, яких я дуже любив.

Але щоб двоє людей були разом, їх повинна об’єднувати не лише любов, але й спільність поглядів. Лише після народження дитини я побачив, що в кожного з нас були різні критерії. Я постійно з дитиною в селі, Лариса — постійно в райцентрі на роботі. Я не буду розповідати про те, що за весь час вона не заспівала нашому синові жодної колискової, що не купувала йому солодощів чи іграшок.

Мені був 21 рік, коли мене забрали до армії. А коли повернувся, то все село мені говорило про зраду, а я... Закрив очі, бо в мене був син. Я не вірив тим чуткам. Та одного ранку Лариса сказала, що поїде у Вінницю електричкою. Коли я вивів її за подвір’я, то побачив, що вона сідає у машину, яка її чекала. За кермом був той самий чоловік, про якого говорили мені люди. Тоді моєму терпінню настав кінець. Ми посварилися, і Лариса пішла. Пішла від нас назавжди.

Жінка, яку я кохав, для якої робив все, щоб вона відчувала себе щасливою — за одну мить вбила в мені любов назавжди. Ми залишились з Васильком вдвох. Мені було боляче, але поруч був син, який сказав: «Тату, не покидайте мене ніколи. Я хочу бути з вами». І тоді я прийняв рішення: їхати у Вінницю і дати синові все — тепло, любов, освіту.

Я знайшов хорошу роботу, житло, для Василька - дитячий садок. Вперше за останні роки я відчув спокій і тишу в душі.

1 вересня - пішли у школу. Я був щасливим, що маю такого прекрасного сина. Але тут почалося пекло, бо у його мами прокинулись материнські почуття. Мені переказали, що вона пообіцяла будь-якими шляхами забрати у мене сина. Сина, який відвик від неї, який ніколи не згадував про маму. Одного дня вона прийшла з міліціонером у школу і забрала дитину в село. Мені довелося їхати туди. Лариса віддала мені Васю. Але з умовою, що я їй знайду у Вінниці роботу і житло.

Вона каже, що я сина викрадав тричі. По-перше, я — батько, мене ніхто не позбавляв батьківських прав і я не можу викрадати свою дитину. А з мене зробили злочинця. А по-друге, скажіть мені, яким чином Василько потрапляв назад до матері? Вона так само забирала його у мене. Забирала з дому, забирала просто з уроків. Так було останнього разу, коли вона на шкільній перерві у квітні без куртки, у змінному взутті і без портфеля забрала Васю зі школи. Тоді був такий переполох! Уроки в школі були зірвані, викликали міліцію, до мене на роботу прибігли, поки ми доїхали до села — а це понад 100 км... Того разу Лариса просто на листочку з Василькового зошита написала мені розписку, що вона не заперечує проти того, щоб я забрав собі сина.

Я кожен день прошу Бога, щоб все це скінчилося, бо страждає дитина. Я б ніколи не виносив наші стосунки отак на люди, якби не попередня публікація, в якій мене зробили злочинцем. Люди, скажіть, в чому моя провина? В тому, що моя дружина була хорошою, тільки коли потрібно було гуляти, що вона зовсім далека від виконання материнських обов’язків, в тому, що зараз вона хоче забрати сина в село, в будинок до своїх батьків, один з яких страждає невиліковним важким захворюванням, яке може вплинути на психічний і моральний стан дитини?

Мені зараз 27 років, дитині — 8. Я працюю викладачем в одному з учбових закладів Вінниці. Дружина за три роки жодного разу не поцікавилась, як живе її син, що він їсть, як одягнений. Разом з тим минулого року подала мене на аліменти, і вже рік з моєї освітянської зарплати у 200 гривень відраховують гроші, які отримує дружина. І це при тому, що останні 3 роки син живе біля мене. Я не жаліюся, я маю в руках хорошу спеціальність, яка допомагає мені заробляти достатньо, щоб нам з сином вистачало і на життя, і на навчання, і на гуртки, і на щорічний відпочинок на морі. За ці три роки я побудував будинок, і наступної весни ми з Васильком будемо жити там.

Я знаю, що ми з Ларисою жити не будемо. Я знаю, що ніколи не віддам сина жінці, яка разом з адвокатом запропонувала, щоб я заплатив їй 5000$ за її повну відмову від прав на дитину.

Батько Василька».

Зрозуміло, що правда у кожної сторони своя. Але є істина, і вона одна. І істина — це дитина. Тому перед публікацією ми зустрілись і самим Васильком, і з його класним керівником, і з психологом школи, де навчається дитина, і з членами батьківського комітету школи, а також з представниками органів опіки.

Василько: «Я не хочу повертатись до мами. Нам з татиком добре без неї. Ми з ним і на море їздимо, я на гуртки ходжу, тато мене на англійську мову записали». До речі, хлопчик свого батька називає виключно на «ви». Вчителька сказала, що це єдина дитина у школі, яка так звертається до свого батька.

Класний керівник хлопчика: «Коли я прочитала статтю, була шокована неправдою. За роки навчання я жодного разу не бачила маму у школі, жодного разу вона не поцікавилась дитиною. Хлопчик вчиться гарно, одягнутий завжди охайно, все, що необхідно мати для навчання — є, домашні завдання завжди виконані».

Члени батьківського комітету: «Ще треба пошукати таких матерів, як батько Васі. Подивіться, хлопчик кожен день ходить у чистому білому светрику. Батько не пропустив жодних батьківських зборів. Якщо треба, то ми усім класом підемо у суд на захист батька Васі».

Вася ще не має права сказати в суді, з ким житиме

З висновків управління освіти Вінницької міськради «Про доцільність визначення місця проживання дитини»: «...беручи до уваги добрі житлово-побутові умови, а також враховуючи, що дитина протягом тривалого часу проживає з батьком та навчалася у вінницькій школі, а також те, що мати дитини проживала окремо, належної уваги вихованню дитини не приділяла, що підтверджується відповідними документами, а також те, що утриманням і вихованням хлопчика займався його батько, який приділяв велику увагу вихованню сина, дбав про його всебічний розвиток, дитина успішно навчалася, управління освіти вважає доцільним визначити місце проживання дитини з його батьком».

Лише через два роки Вася матиме право в суді сказати — з ким він хоче жити. А поки він не знає, що його тато і мама судяться за нього. Батько оберігає його від цього. Суд триває...

Підготувала Ірина ЯРОШИНСЬКА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com