Середа, 19 листопада 2003 p.

Так, Нобелiвський лауреат — наш земляк. До того ж — єдиний. Втiм, дивна рiч: серед майже 4000 iмен, наведених у iсторiї мiст i сiл Вiнницької областi, Зельман Ваксман навiть не згадується. Та й у «Большой медицинской энциклопедии» вказано: «Родился в России».

Зельман Ваксман (у центрі) із сином Байроном та онуком Петером

Час розставив усе на свої мiсця. I якщо донедавна стосовно мiсця народження славетного мiкробiолога була плутанина i його батькiвщиною вважалося мiсто Прилуки Чернiгiвської областi, то сьогоднi можна сказати однозначно: Зельман Ваксман — таки наш. Сумнiви розвiяли рядки з його автобiографiчної книги «Моє життя з мiкробами», де вiн писав: «...те мiстечко Нова Прилука, батькiвщина моєї матерi й бабусi, розташоване у серцi захiдної частини руської України, в Київськiй губернiї: на вiдстанi 40 миль вiд Бердичева i близько 20 миль вiд найближчого великого мiста Вiнницi, де народились мiй батько i дiд». Нинi одна з нових вулиць по виїздi з села за рiшенням Ново-Прилуцької сiльради носить iм’я знаменитого земляка, а у вереснi цього року там встановлено пам’ятну стелу. До речi, на її вiдкриттi був присутнiй 84-рiчний син Нобелiвського лауреата — Байрон Ваксман — професор бiомедицини медичної школи Нью-Йоркського унiверситету.

ПЕРШИЙ ГОНОРАР НОБЕЛIВСЬКИЙ ЛАУРЕАТ ОТРИМАВ ЗА СТАТТЮ «ЯК Я ВИРОЩУЮ КУРЧАТ»

Про батька Байрон Ваксман сказав: «Вiн мiг би стати меламедом або навiть рабином, якби залишився в Українi, але, емiгрувавши у 1910 роцi до Америки, став вченим». Шлях простого хлопчини з української провiнцiї до «фундаментальної постатi свiтового значення» не був встелений трояндами. Адже його батько, який займався «готельним бiзнесом», хотiв, щоб Зольминя «залишився або в Прилуцi, або у Вiнницi, женився i успадкував усе майно». Але юнак розпорядився по-своєму.

Ваксман у лабораторії, 1943 р.

Починати в Америцi Зельману доводилося, працюючи на... пташинiй фермi. Але вже у 1911 роцi вiн вступає до Рутгерського агрономiчного коледжу. З 23-рiчного емiгранта, який говорив ламаною англiйською, 17-18-рiчнi студенти спершу насмiхалися, але досить швидко вiн здобув неабиякий авторитет. Свiй перший гонорар — 10 доларiв — Зельман Ваксман отримав за статтю «Як я вирощую курчат» (журнал «The Rural New Yorker», 1912), проте зустрiч з генетиком рослин Байроном Халстедом (на його честь i названий син) «затягнула» його у таємничий свiт мiкроорганiзмiв. Здавалося б, що там цiкавого? Але земля, грунт стають одним iз основних його iнтересiв. «Романтика є навiть у купi гною», — казав вчений. Одне по одному Зельман Ваксман отримує звання бакалавра, магiстра, професора... I «дорiс» до того, що у 1949 роцi при Рутгерському унiверситетi заснував iнститут мiкробiологiї i став його директором. Вiн i справдi досяг небувалих вершин слави: за життя удостоєний 22 звань i 66 нагород, почесного членства Академiй i Товариств. Вiн — кавалер орденiв Командорського Почесного легiону Францiї, Пiвденного Хреста Бразилiї, Зiрки Сходу Сонця Японiї. Його приймали королi, президенти, папа Римський. А Нобелiвську премiю в галузi фiзiологiї медицини Зельману Ваксману присудили за вiдкриття стрептомiцину — першого антибiотика, ефективного при лiкуваннi туберкульозу.

Патент на стрептомiцин справедливо назвали одним iз «десяти патентiв, що формували свiт». Адже у першi роки вiн рятував приречених на смерть. У книзi В.Кучера та О.Рогового про вченого є такий епiзод. «В 1946 роцi пiд час вiзиту до Москви Ваксман вiдвiдав дитячу лiкарню. Там вiн побачив Нiночку, дiвчинку рокiв дев’яти, дочку знаменитого математика, яка сидiла в лiжку i снiдала. Це був 83-й день її перебування в лiкарнi. Вона повинна була померти ще 9 тижнів тому вiд смертельної хвороби — туберкульозного менiнгiту, але врятувалась завдяки чудотворному препарату — стрептомiцину». Хто знає, може, у тi хвилини Зельман Ваксман пригадав свою 2-рiчну сестричку Микшу, яка на його очах (йому тодi було 9 рокiв) померла вiд дифтерiї.

Сьогоднi з упевненiстю можна сказати, що завдяки винаходу Зельмана Ваксмана було збережено життя сотень мiльйонiв людей. «Глибоко вдячний Вам, докторе Ваксман, за велике досягнення — винахiд стрептомiцину, який врятував мою 8-мiсячну дочку вiд неминучої смертi... Хонг Коо, Корея, 8 квiтня 1952 р.», «...дізналася вiд батькiв про присудження Вам Нобелiвської премiїї. Я, чиє життя було врятоване завдяки стрептомiцину... Юлiана Пiлотто, 10 рокiв, Iталiя». Такi листи Зельману Ваксману надходили з усiх куточкiв свiту.

— У 1950-му, — розповiдав Байрон Ваксман, — в Iталiї батьковi вручили бронзову статуетку вершника на конi — символ мiста Верони. Напис на нiй гласив: «Зельману Ваксману — благодiйнику людства». Цей подарунок вдячних пацiєнтiв як святиню зберiгає у сiмейному архiвi мiй син Петер.

Стрептомiцином список винаходiв Зельмана Ваксмана не завершується. Адже очолюваний ученим колектив дослiдив понад 10 тисяч рiзних грунтових мiкроорганiзмiв. По сутi, наш земляк став засновником нової науки — мiкробiологiї грунту, винайшов засоби боротьби з обростанням днищ морських суден, успiшно боровся з пошкодженням плiснявою точних приладів, вiдпрацював загальну технологiю створення антибiотикiв тощо.

УКРАЇНСЬКИХ ПIСЕНЬ БАЙРОНА НАВЧИЛА МАТIР

Всесвiтнє визнання, слава анiтрохи не змiнили доброзичливого вченого. Навпаки. Вiн ще бiльше почав допомагати колегам матерiально. Не забував i про свою далеку батькiвщину. I що б там не говорили, мовляв, «вивiз» до Америки свою свiтлу голову, але патрiотичнi почуття до України зберiг до останнiх своїх днiв. Мiж iншим, кiлька разiв вiн приїздив у Нову Прилуку. Вперше — у 1924-му: «...зi змiшаними почуттями радостi i розпачу ми побачили великий натовп, який зустрiчав нас... Ми сiли на воза з вiзником, який возив мене у мої юнi роки, коли я вiдправлявся iз Прилуки у великий свiт. Ми помiтили критi соломою хати. Що за видовище! Чимало з них були зруйнованi, iншi — в жалюгiдному станi, i лише деякi впорядкованi. Люди ходили в лахмiтті». Люди скаржилися на «режим», на мiзернi врожаї, що нема «змоги читати нi книги, нi газети, а лише — комунiстичну лiтературу». Звичайно, побачене справило на Зельмана гнiтюче враження.

Але попри усе в родинi Ваксманiв (до речi, дружина Дора родом теж iз Прилуки) українськi традицiї шанувалися. Пiд час вiзиту на батькiвщину своїх батькiв Байрон Ваксман навiть українську народну пiсню заспiвав, зiзнавшись, що це матiр навчила. Треба сказати, що в Америцi Дебора Ваксман спiвала у канторському хорi.

— Це була дивовижна жiнка, — пригадує Байрон Ваксман. — Якщо чесно, то менi здається, що iноземнi гостi при зустрiчах бiльше звертали увагу на матiр, анiж на батька. А от готувала — «неважнецьки», так що кулiнарiї я вчився у батька. Дуже гарне у нього виходило домашнє вино.

Про те, що Дебора мала неабиякий вплив на чоловiка, свiдчить i той факт, що саме з дружиною Ваксман створив сiмейний благодiйний фонд для мiкробiологiї.

— Батько завжди вважав, що виробники повиннi пiдтримувати науковцiв, — каже Байрон Ваксман, — I дуже прикро, що iз 47 млн. доларiв, якi надiйшли вiд стрептомiцину, лише 30 тисяч потрапило у фонд.

...“Iз землi прибуде ваше спасiння”. Цi слова викарбуванi на надмогильнiй плитi Зельмана Ваксмана у Вудс Холлi. Вiн любив повторювати цi слова, можливо, iнтерпретуючи Бiблiйне «Бог створив лiки iз землi i Вiн, мудрий, не буде вiдчувати вiдрази до них».

Iнна ЧЕРВIНЧУК

При написаннi матерiалу автор користувалась книгами В. Лазаренка «Земля подiльська викохала Нобелiвського лауреата» та В.Кучера i О.Рогового «Зельман Абрахам Ваксман»

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com