Середа, 19 листопада 2003 p.

«Візьмемо голодомор 1932-33 років. Так, він був, але ж ніхто не змушував забирати все до зернини. Будь це в інших республіках Союзу, такого б не сталося. Там люди підтримували один одного, попереджали б про обшуки, старалися б не помічати захований хліб. Ось приклад цьому, знайдений документ в обласному архіві «Донос на Будьонного», про який розповів кореспондент «Робітничої газети» Яків Рекрут».

«… У 1932 році інспектор кавалерії робітничо-селянської Червоної Армії Семен Михайлович Будьонний приїхав на Поділля. Тут він побував на партконференції. У виступі сказав, що під час хлібозаготівлі відбулося викривлення генеральної лінії. Це сталось тому, що керівництво республіки у Харкові не знало справжнього стану речей. Давали у Москву завищені дані про урожай. Його виступ доповнили виступаючі, сказали, що весь урожай вивезли, навіть посівний. Так що наступний рік знову буде голодний, бо немає що сіяти. Такий поворот партконференції налякав членів бюро. Тоді вони і написали донос на Будьонного, але надіслати його вождю усіх народів побоялися. В ЦК КП(б)У також не зважились, а надіслали секретарю Вінницького обкому партії Алексєєву. Тут зареєстрували, поставили гриф «цілком таємно», стали чекати зручного моменту, щоб надіслати до Москви. Але Алексєєва невдовзі зняли, його місце зайняв Червінський, якого розстріляли, отож донос зберігся до наших днів.

Я сам свідок голодомору. Батько помер на моїх очах від голоду, мати з сестрою були у Черкаській обл. Коні, корову, реманент - все забрали в колгосп і обкладали великим податком. Пам’ятаю, як я спав на землі на соломі і з-під мене витягнули останню ряднину. Все це робили свої активісти, ледарі і п’яниці. Комсомольці понапиваються і співають: «Нам не сеять, не косить, лишь бы выпить, закусить». Так що я згоден з автором Володимиром Осипчуком, але ж чи тільки Росія у цьому винна. Більше свої христопродавці, щодо мови і культури, то теж більшість самі винні.

Я закінчував навчання після війни у вечірній школі, і от коли урок української мови - півкласу немає, не раз і я сачкував. А що було мало українських шкіл, то всі батьки хотіли, щоб їх діти навчались тільки в російськомовній школі. Не так вже й принижували, пригноблювали українців, як дехто подає. Чи мало вихідців з селян чи робітників, які досягли великих постів секретарів райкомів, обкомів навіть ЦК України?..

Як Микита Хрущов увів податок на кожну голову худоби, навіть на дерева (що люди стали вирубувати сади) – плодоносні яблука, вишні, груші… То хіба ж в цьому повинна Москва? І так скрізь. Чому на Україні найнижча зарплата і життєвий рівень, порівняно з іншими республіками Союзу? Нашої знайомої син служив у Казахстані. Підполковник, заступник командуючого по механізації, отримав чотирикімнатну квартиру, яку у нас не кожен генерал мав, а от дружина їде на роботу в автобусі, в інший транспорт не пускають, кажуть, тільки для казахів. А у нас? Будь-хто приїде з ближнього чи далекого зарубіжжя, може викупити будь-який завод чи відкрити свою справу, стати бізнесменом і експлуатувати наших співвітчизників. Треба поважати себе.

Ось буцімто ми стали незалежною Україною. Це все тільки декларація. Залежні ми від всіх, але справа не в цьому. Вже не керує нами Москва. Ну і чого ми досягли за 12 років? Розікрали Україну, зруйнували галузі, розвалили сільське господарство, продали флот - із 316 плавзасобів залишилось 15, продали зброю, а де ж гроші? Москви вже нема? Кравчук і Кучма написали книги, але там про всі ці наші злидні ні слова.

Ось взяти у Вінниці - є 38 мільйонерів, що вони зробили для України, її процвітання? Людей зробили батраками. У тих книжках не знайдеш, скільки українців за кордоном шукають кусень хліба, а їх - 7 мільйонів.

Москви вже нема. Може, скоро буде, якщо ми такі барани продажні? Бо якби ми були людьми, нацією, чи мали б ми такого Президента та парламент? А Кучма тільки галасує. Я хочу, щоб Україна була заможна, щоб ми жили на рівні європейських країн...

Ще раз наголошую, не в Росії справа. Ось коли Марчук балотувався кандидатом у Президенти, як він викривав Кучму (газета «Народна солідарність», жовтень 1999 р.) Він обіцяв, що для мафії настають важкі часи. Чи мало він займав посаду, в обов’язки якої входить боротьба з мафією? Ну і що? Зараз з Кучмою «свои в доску». І в цьому наша біда, що нема справжніх патріотів України. А ми знай тільки згадуємо репресії, голодомор. Хіба тоді мало загинуло справжніх комуністів через доноси продажних людей?

Не треба шукати ворогів №1 чи №2. Суть я бачу так: доборолась Україна до самого краю, свої діти, гірше чужинців, її розтягають – це за Шевченком, а по-теперішньому – розкрадають, знищують все, що з такою важкою працею створювалось. Що таке зараз Україна? Кланово-мафіозний режим. Чому так рветься Кучма в Президенти? Це єдина запорука уникнення покарання за свої злочини. Його влаштовує злочинно-бандитський режим.

Почав з дискусії, але як, мовиться, у кого що болить, той про те й говорить. Я згоден з автором і про голодомор, і про вступ України до союзу з Росією, Білоруссю, Казахстаном. Не треба нам рватись до Європи. Треба, щоб вони самі нас запрошували. А для цього нам потрібний сильний президент, сильний парламент і уряд, за всенародним обранням. Тоді на нас не буде впливати ні Москва, ні інші. А будуть нас поважати, як я вже зазначив вище, і рахуватися з нами.

Григорій КУПЧЕНКО, інвалід війни

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com