Середа, 26 листопада 2003 p.

У ПЕРЕРАХУНКУ НА ЦУКОР ВОНА СТАНОВИТЬ 36,6 ТОННИ

— А що залишається робити? — сказав профспiлковий лiдер заводчан Сергiй Сабатович. — Колгоспники хоч паї мають, а ми? Голi, босi, простоволосi... I це не тимчасове явище, це епопея! За останнiх кiлька рокiв ми мали 3 власникiв: ВАТ «Капустянський цукровий завод», ПСП «Агрофiрма «Алтей» i нарештi — ПП «Аграрiй». Якщо з боргами по зарплатi ВАТ якось розрахувалося, то «Алтей» i по сьогоднi винен людям зарплати майже 600 тисяч грн. Надiї їх повернути нiякої, бо, як повiдомив арбiтражний керуючий, керiвник фiрми у бiгах. А тепер ось «Аграрiй» заборгував 87,8 тисячі. Людей звiльнили, а заробiтну плату не видали. Але це ж порушення ст.43 Конституцiї, яка гарантує право на своєчасне одержання винагороди за працю, та ст. 24 Закону «Про працю», яка передбачає, що заробiтна плата виплачується регулярно, а також ст. 115 КЗпП України. Ми вимушенi вдаватися до таких дiй. Адже до яких тiльки iнстанцiй не зверталися! I в Генпрокуратуру, i до Уповноваженого з прав людини, i до нашого депутата Кальнiченка (останнiй, мiж iншим, навiть вiдповiдi не дав, хоча саме вiн знайшов “ефективного власника” на завод)... Тож на вiдкритих профспiлкових зборах 12 листопада прийняли рiшення 22 листопада вiдкрити склад i видати цукор працiвникам на заборговану зарплату. Про рiшення зборiв повiдомили нинiшнього власника заводу пана Дацишина, прокурора району, начальника РВ УМВС, райком профспiлки, сiльського голову.

Ми розумiємо, що певною мiрою нашi дiї неправомiрнi, але хiба отримати свою зарплату — протизаконно? Зрештою, крiм ланцюгiв, нам втрачати нiчого.

Бухгалтер заводу Людмила Мулик додала:

— Ситуацiя дуже напружена. Цьогорiчний сезон пiдприємство не працювало. Сьогоднi у штатi залишилося 14 чоловiк. Крiм заборгованостi по заробiтнiй платi, нас хвилює подальша доля заводу. Бо складається враження, що “хазяїн”, а вiн купив також i Ободiвський завод, використовує капустянське пiдприємство як базу обладнання i комплектуючих деталей для Ободiвки. Деякi механiзми вже вивезенi. Ну, а далi його може спiткати така ж доля, як Гнiванського цукрозаводу, Чорноминського, Гонорівського чи Чечельницького — просто порiжуть на металобрухт. Тому цiєю акцiєю ми хотiли б привернути увагу влади до ситуацiї, що склалася в галузi.

“МИ ПРИЙШЛИ ПО СВОЄ!”

...Тим часом до складських примiщень “пiдтягувалися” робiтники. Вони дiзналися, що на завод завезено 280 тонн цукру. Напоготовi були i охоронники: двоє з Гайсинського вiддiлу державної служби охорони i 8 — з приватної фiрми «Восток».

— Ми по своє прийшли! Де завскладом? Нехай ключi несе!

— Нiде у свiтi такого нема! За кордоном на наших кажуть — дешева робоча сила. Та ми тут, у себе в державi, — взагалi безплатна! Добре, що батьки пенсiю отримують, то якусь копiйчину пiдкинуть, а то — голодомор 33-го!

— А з району так нiхто i не приїхав... Попередили ж. Так захищають нашi права!

— Та тут своїй, мiсцевiй владi, начхати. Як понесли звернення в сiльраду, почули: “Думаєте, це вам допоможе?” I це позицiя керiвника?

— “Беспредєл”!

— Оце точно! Хiба даремно бухгалтер по сировинi пiшла зi свiту? Кажуть, примусили якiсь папери сфальсифiкувати, от i повiсилась.

— От часи настали! Колись мiй дiд згадував, як у 20-му роцi з Капустян виїздив пан Щеонявський, який збудував цей завод, то на околицi став прощатися з людьми. Вклонився усiм, попросив вибачення i сказав: “Усе вам залишаю: завод, палац, будiвлi. Знаю, нiхто вам бiльш нiчого не збудує, хiба — зруйнує...” Як у воду дивився.

З IСТОРIЇ СЛОВА НЕ ВИКИНЕШ

Якщо погортати iсторiю, то Капустянському заводу цього року виповнюється 150 рокiв. Знало пiдприємство i злети, i падiння. Та й аналогiчнi ситуацiї з виплатою зарплати були. За збiгом обставин 12 листопада тiльки 1922 року заводоуправлiння Капустянського заводу повiдомило цукротрест про напружену атмосферу на заводi, мовляв, “робiтники кiлька мiсяцiв не отримують зарплату i можуть у розпал виробничого сезону залишити роботу”. Заводоуправлiння просило доасигнувати для розрахунку з робiтниками 200 млрд. крб. Пiсля цього ЦК профспiлки цукровикiв i цукротрест направили циркуляр усiм заводам: в рахунок зарплати за листопад робiтникам на сiм’ю вiдпустити 66 фунтiв борошна, 10 — крупи, 4 фунти цукру i стiльки ж солi. Крiм того, на сiм’ю вiдпускалося 40 пудiв дров, 8 фунтiв гасу. Ось так колись вирiшувалися подiбнi ситуацiї.

— Та завод фашистську окупацiю пережив, вистояв! — з болем говорили робiтники. — І сьогоднi цей гiгант, який за добу може виробляти до 1200 тонн цукру, хочуть знищити? Не дамо!

ВИКОНАВЧИЙ ДИРЕКТОР ЧИ “ПРЕДСЕДАТЕЛЬ ФУНТ”?

Зупинити “революцiонерiв” нагодився виконавчий директор ПП «Аграрiй» Сергiй Панасюк:

— Я прекрасно розумiю ваше обурення. Ви маєте гiркий “досвiд” роботи в «Алтеї», коли пропало 600 тисяч зароблених грошей. Але дiяти треба в рамках законодавства. Цих 280 тонн цукру, як повiдомив мене власник заводу Володимир Дацишин, державна власнiсть. Спершу вiн належав власнику, але банк, у якого завод брав пiд заставу кредит, наклав на нього арешт, а тепер ось передав у держрезерв. Стосовно ж погашення вам «Аграрiєм» боргiв по заробiтнiй платi, то власник зараз вирiшує питання про перекредитацiю. До кiнця наступного тижня вiн пообiцяв розрахуватися. Ну, а щодо чуток, що завод хочуть порiзати, нiби приїздять сюди “бандити”, придивляються, то це не так. Влада цього не допустить, є указ Президента. А приїздять представники банку, з якими ведуться переговори про перекредитацiю.

Пояснення виконавчого директора (до речi, за списками бухгалтерiї у нього борг по заробiтнiй платi у перерахунку на цукор 2755 кг) “бунтарiв” не заспокоїли.

— Не вiшайте нам “лапшу” на вуха! Це муть! Який держрезерв? Це, мабуть, лiвий цукор! Заховали тут, хочуть руки нагрiти!

— Та що ви хочете вiд нього! “Стрiлочником” зробили хлопця. Нехай вибачає, але його пiдставляють. Як у тому фiльмi: “А сидеть кто будет?” — “Председатель Фунт”. Так ось наш виконавчий директор i є тим “председателем Фунтом”. Що вiн знає чи вирiшує?

— Наших охоронникiв звiльнили, зате чужих найняли. А утримання, мiж iншим, одного такого 6 тисяч грн. на мiсяць коштує!

I вже до охоронникiв:

— То що, хлопцi, будете нас кийками бити, якщо пiдемо зривати склад?

— Нiхто вас бити не буде! Але якщо ви зiрвете опечатанi склади, проти вас буде порушено кримiнальну справу.

— То що нам, дорогу перекривати? Ми ж не злодiї! Вам легко говорити, ви грошi отримуєте, ще й якi! А от посидiли б рiк без зарплати! А ще правоохоронними органами називаєтесь. Чиї ж права охороняєте?

“Дебати” тривали близько години. Зрештою, заводчани прийняли компромiсне рiшення: склад вiдкрити i, склавши акт виїмки, належних їм 36,6 тонни цукру перенести на iнший склад.

Приїзд на мiсце подiї заступника обласної державної служби охорони Iвана Панфьорова дещо “заспокоїв” заводчан.

— Добре, що ви ще не встигли зривати склади, адже за це довелося б вiдповiдати перед законом. Що вам робити? Тiльки звертатися до суду. Сьогоднi iснує вiдповiдальнiсть керiвника, який не виплачує працiвникам заробiтну плату. Усi питання треба вирiшувати цивiлiзовано.

— А ми вже нiкому не вiримо! Де гарантiя, що цей цукор нiхто вночi не вивезе?

— У моєї сiм’ї борг 8 тисяч. За пiвроку 2 похорони пережила. А суд тiльки мiсяць розглядатиме справу! Ми вже подавали в суд, знаємо. Ми не можемо чекати!

— А в мене дитина в iнститутi, треба грошi заплатити!

...Пристрастi вляглися тiльки пiсля того, як Iван Панфьоров разом iз головою профспiлки заводу виїхали в Тростянець, де мали розмову з прокурором, i було вирiшено у понедiлок, 24 листопада, подати заяву на арешт майна заводу.

Дуже хотiлося б, аби справедливiсть восторжествувала. А ще — щоб влада, нарештi, повернулася обличчям до людей, бо такий “бойкот” з боку тростянецьких властьiмущих на звернення працiвникiв заводу засвiдчив про кричущу байдужiсть до їхнiх проблем.

Iнна ЧЕРВIНЧУК, фото автора

Для довiдки: За даними асоцiацiї «Подiлляцукор», на сьогоднi в областi є 38 цукрозаводiв, 5 з них порiзано на металобрухт. Цього сезону через брак палива та сировини запускалися тiльки 22 цукроварнi. У галузi працює 80 тисяч вiнничан.

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com