Середа, 26 листопада 2003 p.

“Дорога редакцiє, вiнничани — читачi газети, мене до глибини серця зворушила стаття з минулого номера «Дружина запропонувала менi вiдкупити в неї сина за 5000$», бо дуже схожу iсторiю пережили я, моя родина. Можливо, пiсля моєї вiдвертої розповiдi образиться моя донька, вже доросла жiнка, але вважаю, що маю повне право розповiсти цю повчальну iсторiю iз щасливим кiнцем про свого колишнього зятя i онука Сергiйка.

Бо коли Коля одружився 16 рокiв тому iз моєю Оленою, я так радiла, так хотiла щастя єдинiй дочцi, яка виросла без батька, без багатства i тiльки пiд материним крилом. Грошей молодим завжди не вистачало, я чим могла допомагала з городу, за “времянку” для них домовилась iз далекою родичкою на Хуторах, щоб жили окремо, без мого втручання, бо вони так берегли одне одного. Але це було спершу, бо коли Коля кинувся у всi цi заробiтки, його вдома можна було рiдко побачити — їздив, торгував, возив, бiзнесував. Я дуже переживала за дочку i за зятя. Бо вона вагiтна дома сидiла, а вiн кожен день дзвонив їй з нового мiста чи країни, звідти, куди його кидала доля. Коля нiколи нiкому нiчим не хвалився, навiть Оленi не все розповiдав, щоб менше хвилювалась, носячи сина пiд серцем. Коли народився онук, ми навiть не сперечались, як його назвати — Сергiєм був його дiд. Ще поки малому було десь до 4 рокiв, дочка iз чоловiком жили дружно, одне за одного тримались, як двi зернинки з одного колоска були. Не двi, пробачте, три, бо в них вже був син, наш Сергiй Миколайович.

Поки Коля капiтали по закордонах заробляв, його син рiс практично без батька, тiльки подарунками та iграшками дорогими була завалена вся дитяча кiмната уже в новому, щойно вiдбудованому будинку. Коли вiн викроював день чи хоч вечiр для сина i дому, то вони навiть не виходили з кiмнати, могли вдвох там до ранку по щось своє, чоловiче говорити. I ще Сергiй дуже любив, щоб тато розповiдав йому про тi країни, де Микола побував за всi цi останнi роки — Китай, Далекий Схiд, Таїланд, В’єтнам, Туреччина, Емiрати, вся Європа...

Бо Коля на початку 90-х таки потрапив, як казали, “у струю” — торгiвля йшла добре. Крутим чи чужим вiн менi не став, тiльки одного разу так несподiвано, “в лоб” запитав: “Оксано Iванiвно, ви знаєте, що Олена гуляє?” Мене як струмом вдарило, бо у справи дочки я нiколи не лiзла, довiряла їй, як собi, це ж моя кровиночка.

Вже коли зять знову поїхав бiзнесувати, я таки залiзла в душу до Олени, обережно, але запитала про цi розмови i все таке. Вона нiчого спершу говорити не хотiла, але одного разу якось зiрвалась, кинула слово, що поки чоловiк по закордонах мотається, її молодiсть дурно проходить. Як могла її заспокоювала, про сина говорила, про дiм новий i що вона нi одного дня не робила так важко, як я, сидiла на всьому готовому, по перукарнях та подружках їздила, одягнута, як царiвна, все в домi є.

Одного тiльки золота, яке я, її мати, не могла собi дозволити, вона вже двi шкатулки назбирала. Бо Коля з кожної поїздки привозив їй щось нове. З тих пiр я все бiльше з онуком спiлкувалась, до школи водила, на гурток, бо дочцi не було коли ходити на батькiвськi збори чи з вчителькою поговорити.

Все розвалилось, коли Коля приїхав якось несподiвано додому, коли шукав Олену по всiх телефонах та подружках, хотiв порадитись з однiєї проблеми, а моя дочка приїхала додому пiзно вночi. З нею був її кавалер, з яким вона вже 4 роки таємно зустрiчалась.

Коли вони з Колею офiцiйно розлучились, я навiть не знала, вiн їй все лишив — будинок, все нажите добро i грошей на сина дав. А Олена, коли розписувалась iз новим чоловiком, нiкого не кликала — бац, i все!

У 27 вона народила другу дитину — доцю Сашеньку, а Сергiй рiс якось сам по собi, навiть я не могла замiнити йому батька. А новий чоловiк Олени, який торгував на базарi м’ясом, до хлопця взагалi не мав нiякого дiла, в нього тепер була своя окрема сiм’я у нашiй сiм’ї.

Сергiйко вiдкрився менi якось несподiвано, коли ми з ним були на морi на присланi Колею грошi: “Бабусю, я хочу до тата, мама мене вiдпустить?” До кiнця лiта на канiкулах вiн ще встиг побувати у Москвi, приїхав звiдти зовсiм iншим, очi в нього горiли, комп’ютер батько йому купив, надiю в ньому запалив. По телефону тепер вони могли говорити по годинi i бiльше, малий просто закохався в свого батька. Для нього тепер не було нiкого. Я бачила, як мучиться онук, якому було вже 12, як чекає канiкул i тієї Москви.

А розв’язка цiєї iсторiї дуже схожа на кiно i те, про що писав «33 канал» у минулому номерi. Бо два роки тому новий чоловiк моєї Олени “влетiв” на круглу суму, приїздили до нього бандити борг вибивати, три тижнi вся ця заваруха тривала, такi сварки в їхнiй хатi були, що онука я забрала до себе. Виручив свою колишню дружину i її чоловiка Коля — сам приїхав, пачку доларiв привiз, з тими крутими переговорив — i все стихло.

А коли дочка почала оформляти документи на Сергiйка, моє серце ледь не розiрвалось — онук виїздив до Москви, назавжди!

Мабуть, малий нiколи i не дiзнається головну таємницю свого життя, бо вже потiм сусiди говорили, що Коля заплатив за Олениного чоловiка 10000 доларiв боргу i так вона погодилась вiддати йому сина.

Нiколи не цiкавилась, скiльки у колишнього мого зятя грошей, але кажуть, що вiн у Москвi мiльйонер, має молоду дружину, 6-мiсячну доньку, а Сергiйко тепер розумник, вчиться вже в Англiї, написав менi, що вiн один iз кращих учнiв їхньої школи, листiвку звiдти прислав i сам написав: “Ай лов’ю, бабуля”...

З повагою, вiнничанка Оксана Iванiвна

З етичних мiркувань iмена героїв цiєї iсторiї змiнено, прiзвища не розголошуються.

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com