«Я ХОЧУ У БУДИНОК ПРЕСТАРІЛИХ!»
Це, можливо, останнє бажання 79-річної Марії Карнаух може не здійснитись. Бо в такому випадку її опікуни позбавляться права на будинок
І знову історія про те, як стара жінка переписала хату на опікунів і, не витримавши їхнього ставлення до себе, сьогодні просить оформити її у будинок престарілих. Однак це зробити непросто. По-перше, місць там немає. А по-друге, опікуни самі не хочуть відпускати від себе бабусю, бо в такому випадку вони позбавляться прав на будинок. Сьогодні 79-річна Марія Карнаух знаходиться на стаціонарному лікуванні в одній з лікарень Вінниці. Але підходить час виписки, а жінка просить лікарів залишити її хоч на кілька днів, бо вона боїться повертатися додому.
— У 1953 році ми з братом на двох побудували хату. Сьогодні у його половині живе мій племінник з дружиною. Вони до мене ніколи нічого не мали, а я — до них. Але останні роки я стала дуже хворіти, перенесла чотири операції, двічі ламала ноги. Мені сусіди допомагали. Жінки з соцзабезу двічі на тиждень приходили. А потім мої родичі почали просити, щоб я переписала на них хату. І пригрозили, мовляв, якщо не перепишеш, то не будемо тебе доглядати. Я відмовлялась, але вони якось ввечері привели нотаріуса, задурили мені голову, нічого не дали прочитати, а тільки вимагали підписати. Я й підписала. А що підписала — сама не знаю. Крім того, вони в мене позичили на два тижні гроші, які я отримала за Німеччину як остарбайтер, і рік не віддають.
Жив у мене 15 років у «врем’янці» квартирант Петро. Добрий такий був, мені допоможе, і купить щось, і «швидку» викличе, був він мені захистом. А коли вони на себе вже переписали хату, то почали і над Петром знущатися — забороняли в мій погріб йти, коли я його просила, вимагали подвір’я замітати, дерева їм зрізати. А оце, коли я лежала у лікарні, сталося щось незрозуміле. Ваша газета теж писала, чомусь Петро грозився підірвати себе з газом, три години не підпускав до себе нікого. Підірвав таки, загинув. То тепер мені взагалі повертатись додому не можна, бо не буде мені спокійного життя, не буде захисту. Тому й прошусь у будинок престарілих. А вони як дізнались про це, одразу почали бігати, шарпати мене — чого лежиш, додому давай, он всі жінки в палаті свідки, як вони зі мною поводяться. Я просто боюся їх. Після цього випадку вони пішли до заввідділенням, говорили, що я ненормальна і мені треба психіатричну експертизу провести. Лікар відмовився, а я, як дізналась, сама наполягла на цьому. Бо скільки ж можна знущатись з мене, ненормальною робити. Психіатр був і дав висновок, що я нормальна жінка.
Ви думаєте, що я дуже хочу у будинок престарілих? Та в мене безвихідне становище. А я ж інвалід 1 групи, мені догляд потрібен.
Коли ми звернулись у обласне управління соціального захисту, то нам відповіли, що Марія Карнаух подала заяву до суду про розірвання договору, тому ніяких коментарів по справі давати не будуть. Але складається враження, що доля жінки нікому не потрібна, бо захисту вона ніде знайти не може. А повертатись у будинок і до людей, яким вона не вірить, — не хоче. Вона, як будь-яка людина, має право вибору. Хто знає, може, це останнє бажання в її житті — спокійно прожити ці дні...»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
