Середа, 10 грудня 2003 p.

ІТАЛІЙЦІ ПЕРЕВІРЯЮТЬ ЗУБИ ТА М'ЯЗИ, КОЛИ БЕРУТЬ УКРАЇНЦІВ НА РОБОТУ

Італія. Рим. На площі стоять близько 200 «бусиків», які приїхали сюди із країн колишнього Радянського Союзу. Саме тут проходить так званий ярмарок праці.

Вінничанка Тетяна Баранова була на цих торгах:

- «Господарі», коли беруть на роботу українську жінку, перевіряють все — від зубів до м'язів. Це огидно і дуже принизливо, але наші українки йдуть на це не від хорошого життя, а через безвихідь. Коли «господарі» дізнаються, що ця жінка має вищу освіту, працювала в Україні чи лікарем, чи вчителем, вони дивуються. Вважають, що вона скоїла якийсь злочин, тому і змушена їхати на заробітки. Вони не вірять, що людина із вищою освітою може на батьківщині заробляти у місяць менше 50 доларів.

А на заробітки до Італії, Португалії, Чехії, Іспанії потік робочої сили не припиняється. Їдуть медики, інженери, вчителі, економісти — виїжджають, як кажуть, «мізки нації». Та не лише мізки — Україна із року в рік втрачає свій генофонд. Міграційні служби нашої держави не можуть надати конкретних даних, скільки за останні роки виїхало на заробітки громадян. Втім, за неофіційними даними, ця цифра коливається від 7 до 10 мільйонів. Це приблизно населення п'яти таких, як Вінницька, областей. Серед них до трьох мільйонів жінок репродуктивного віку від 18 до 40 років. Частина з них добровільно відмовляється від майбутнього материнства, друга частина — залишає в Україні сім'ю, дітей, батьків...

«Я ПРАЦЮЮ ЗАРАДИ ДОНЬКИ»

Героїню цієї історії назвемо Тамарою. У Вінниці вона сама виховувала доньку. Чотири роки тому виїхала на заробітки, залишивши 12-річну дитину із своєю матір'ю. Через рік бабуся померла. Дівчинку почала виховувати старша сестра мами, яка любила і випити, і погуляти. Але погодилася бути опікуном лише через 100 євро, які щомісяця із Італії присилала сестра для племінниці.

«Мамо, я тебе люблю, — пише у Італію вже 16-річна донька. — Повертайся, я дуже за тобою скучила. Тут без тебе так погано. Тьотя Люба п'є, до неї приходять якісь дяді. Вони сидять цілу ніч, сусіди приходять з нами сваритися. Мужики вже почали і до мене приставати. Грошей, які ти висилаєш, не вистачає навіть на їжу. В мене останній клас, потрібно щомісяця платити за все. Мамусю, коли ти приїдеш???....»

На жаль, і після такого листа Тамара не повернулася. І неважко здогадатися, що невдовзі її донька зламається і стане спільницею тьоті Люби. І гроші матері підуть не на те, щоб допомогти доньці, а витягти її з того болота. Проте, це матір не турбує. «Я тут «вкаливаю» четвертий рік, щоб прогодувати доньку. Якщо я приїду на Україну, я втрачу все, заради чого тут горбатилася. Нічого страшного, мала потерпить ще кілька років. Я зараз шукаю чоловіка. Як тільки вийду заміж, одразу ж її заберу».

Як розповіла лікар-психолог 16-го відділення Вінницької обласної психіатричної лікарні імені Ющенка Ірина Байгузіна, більшість дітей, чиї батьки виїхали на роботу за кордон, потребують психотерапевтичної корекції: «Вони є жертвами жертв. Відсутність одного із батьків досить серйозно відбивається на них. У психіатрії є терміни — «розлад прив'язаності», «розлад емоцій та поведінки». Гроші, якими зачасту мотивують свій від'їзд батьки, ніколи не замінять дитині матір або батька. Трапляються й такі випадки, коли батьки залишають доньку або сина на близьких родичів. Ті, відчуваючи на собі відповідальність, починають жорстко контролювати дитину, обмежувати її свободу. Тим самим в перехідний період особистість дитини зазнає «ломки».

ІТАЛІЙСЬКА ПРИКАЗКА: «НЕМАЄ ЛЮБОВІ — НЕМАЄ РОБОТИ»

Дійсно, така приказка існує у італійських роботодавців. Про неї знають українські жінки. Але це їх не зупиняє. Працюючи нелегально або напівлегально, вони стикаються із сексуальним насиллям. Лише за минулий рік у італійську поліцію звернулися 364 жінки, які стали жертвами домагань. Але, як свідчить практика, це лише незначний відсоток від реальності. І хоча більшість трудових мігрантів знають про небезпеку, яка очікує їх за кордоном, але добровільно і свідомо йдуть на такий крок. Декому не щастить, адже за кордон вони потрапляють, ставши жертвами «работорговців».

Олександр Ширяєв, оперуповноважений відділу по боротьбі з торгівлею людьми УМВС у Вінницькій області:

- На сьогоднішній день на Вінниччині порушено 7 кримінальних справ за ознаками статті 149 Кримінального кодексу (торгівля людьми). Одна із справ пов'язана із вивозом наших дівчат до Ізраїлю. У Вінниці набирали групу жінок, потім переправляли їх у Москву, звідти у Єгипет, далі — в Ізраїль.

Найголовніша проблема, із якою ми зіткнулися — люди бояться звертатися до нас. По-перше, вони бояться оприлюднення таких фактів. По-друге, не вірять, що можуть отримати допомогу. От і покривають трафікерів, які на кожній проданій за кордон жінці мають від 6 до 10 тисяч доларів.

- Чи звертаються до нас родичі людей, які поїхали за кордон і там зникли? Ми знаємо про існування таких випадків. Проте батьки не завжди йдуть до правоохоронців. Вони розуміють, що їхні діти перебувають на заробітках нелегально. А звернутися до міліції — означає зіпсувати їм кар'єру, це може призвести до депортації. У випадку таких звернень ми одразу ж зв'язуємося із Інтерполом. Проте існує проблема. Україна не має протоколів про співробітництво із правоохоронцями інших країн. Та як український «опер» може поїхати за кордон у відрядження на 18 гривень добових? У нашому законодавчому полі доведеться ще вирішувати чимало питань.

«ПОВЕРТАЙСЯ, ЛЕСЮ, У СВОЮ «ЗАГРАНИЦЮ»

51-річна Олеся Іванівна знаходиться на заробітках вже п'ятий рік. У Вінниці вона залишила чоловіка, 18-річного сина та 22-річну доньку. Працюючи на півночі Італії, вона отримувала по 1200 євро на місяць, доглядала за 80-річною заможною бабусею. Приїхати додому навіть у відпустку не могла, боялася втратити роботу. Лише висилала гроші та речі. Цього року вона приїхала погостювати. До її приїзду сім'я готувалася, зробили всі разом генеральне прибирання, накрили стіл.

- Ну і «запустили» ви квартиру, — після перших вітальних слів почули донька і невістка. Далі було гірше. Щодня мати починала «пиляти» своїх близьких, нарікаючи на те, що «паше» на них п'ять років, а вони...

- Мама дуже змінилася, - зізнається донька. - Від тієї доброзичливої жінки нічого не зосталося. Я була шокована. Через тиждень ми всі почали рахувати дні до її від'їзду. Відчувалося, що їй теж було невесело на Україні. Коли в неї був гарний настрій, мама розповідала про своїх подруг, яких зустріла у Італії, про те життя. Коли вона поїхала, напевно, нам всім, у тому числі і їй, стало легше.

Україна вважається патріархальною країною, де у сім'ї, незважаючи на розподіл обов'язків, головує чоловік. Виїжджаючи на заробітки, жінка ніби виривається із тих комплексів, які її тут оточували. Але це у тому випадку, коли їй пощастило із роботою та оточенням. Вона стає незалежною, утверджується як особистість. Повертаючись сюди, як розповідають психологи, вона поводить себе зовсім по-іншому. Тому в більшості випадків шлюби, де є заробітчанки — розпадаються.

Наступного року українкам, які знаходяться за кордоном, можливо, буде легше. Наприклад, Італія та Португалія прийняли поправки до власних законів щодо легалізації заробітчан, захисту їхніх прав. А Україна вкотре розписалася у своїй неспроможності захистити власних громадян. «Наша влада не хоче визнати, що ми є державою суцільної бідності», — так сказала президент вінницької громадської організації «Пані Всесвіт» Тетяна Махновець. А учасники прес-клубу, які обговорювали проблеми гендерного насильства жінок, що виїхали на заробітки, дійшли висновку, що сьогоднішня влада є головним «трафікером» у торгівлі робочою силою за кордон. І лише змінивши її, громадяни можуть сподіватися на реальний захист своїх прав та свобод.

Підготувала Наталія СТРЄЛКОВА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53      2009 рiк  №№ 2

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21, 22, 23, 24, 26

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 23

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com