Середа, 10 грудня 2003 p.

Нікому не хотілося зустрічати новий, 1984 рік, у лікарні, але з пологами не зачекаєш. Першою 28 грудня до лікарні потрапила Алла. Уже наступного дня молода жінка народила славного хлопчика. Вона і досі пам’ятає, той, без сумніву, найщасливіший момент у житті. Перший крик Тараса. Перші слова породіллі чомусь були про те, аби її хлопчика не переплутали ні з ким іншим. Але медсестри з акушерками лише засміялися, мовляв, у кімнаті новонароджених самісінькі дівчата. Чому так боялася підміни молода мати, й сама досі не розуміє. Та зізнається, що якесь недобре передчуття було тоді.

Тарасик підростав, за два роки лише один раз серйозно захворів ангіною, та за кілька днів він уже був здоровим. Перші відхилення у здоров’ї хлопчика помітив сусід-лікар. Як вдячні батьки йому за той сміливий крок, за те попередження. Погодьтеся, сказати щасливим батькам, що їхній хлопчик має проблеми зі слухом, міг не кожен. Батьки не образилися на зауваження, як це часто буває, натомість звернулися до спеціаліста та з’ясували, що син справді недочуває. І одразу виникло запитання — чому? Майже вісімнадцять років вони шукали відповіді на це запитання. Усі зусилля, усі гроші були кинуті виключно на лікування.

Спочатку випробували усі традиційні методи лікування. Потім звернулися до китайських медиків, котрі у ті роки відкрили клініку в Москві. Результатів майже ніяких. Після сеансу голкотерапії хлопчик чув краще, та цей процес тривав не більше години. Об’їздили батьки й усіх знахарок… Втім, наближався час йти до школи, і відправляти єдину дитину до спеціалізованого інтернату нікому не хотілося. Але як він вчитиметься у звичайній школі, якщо за метр уже майже нічого не чує? Батьки повезли сина до Дніпропетровського реабілітаційного центру. І тамтешні лікарі намагалися знайти причину втрати слуху. Адже це стало б головним у виборі лікування.

Матір хлопця навіть вводили у гіпноз, аби та у найменших подробицях згадала усі дрібниці. Нічого. Тарас таки пішов у звичайну школу і закінчив її пристойно.

Уже у шкільні роки Алла дізналася про те, що у місті є кілька дітей, котрі теж мають подібну ваду слуху, і всі вони народилися приблизно в один місяць! Хтось із допомогою апаратів учився у нормальній школі, інші — у спеціалізованій або на індивідуальному навчанні. Перші підозри про не випадковість цієї хвороби виникли давно. Адже як можна пояснити, що, принаймні, п’ятеро дітей, які народилися протягом новорічних свят, мають одну і ту ж ваду?

Перші підозри були на якість вакцини, із якої дітям робили перше щеплення. Але чому тоді ускладнення виникло саме у окремих дітей? Говорили ще про вплив аварії на ЧАЕС, та потім і ця версія відпала.

За довгі роки ладижинські сім’ї вже пристосувалися до вад дітей, хтось придбав за власні кошти дорогі слухові апарати, діти навчилися читати по губах. Деякі вже самостійно заробляють на хліб. Скажімо, Танюша працює у приватному магазині, й усі покупці знають про те, що дівчинка погано чує, й голосно та чітко говорять про намір щось купити.

А зовсім нещодавно ці сім’ї, об’єднані однією проблемою, пережили справжній шок. Їм, нарешті, відкрили очі на причину страждань дітей.

Колишня дитяча сестра, а нині пенсіонерка завітала у гості до своєї колеги та, як на сповіді, зізналася у своєму гріху. Виявляється, у ті святкові дні двадцять років тому вона була так зайнята особистими проблемами, що займатися новонародженими було ніколи. Отже, аби вони їй не заважали, давала у свою зміну снодійне. Діти тихо спали. Вона не думала, що для немовлят кілька доз зашкодить. Про те, що діти стали інвалідами, теж чула, бо у маленькому містечку усе відомо. Та мовчала довгі роки. Боялася втратити роботу. Потім пристрастилася до пляшки, деградувала. Розказати цю жахливу правду в очі комусь з батьків не наважилася. Тому попросила зробити це колишню колегу.

Реакція у багатьох сім’ях була приблизно однакова: сльози. Хтось із батьків намагався у розпалі розправитися із причиною їхніх страждань, але потім передумав. Доля і без них відібрала у старої медсестри усе. Вони навіть вдячні, що дізналися правду. Принаймні, є впевненість, що ця хвороба не спадкова, а значить, онуки будуть здоровими. Для двадцятирічних юнаків та дівчат зараз це найважливіше.

Ось така трагедія. Батьки довго не хотіли оприлюднювати цю історію. Вони розуміють, що мова йде про честь усіх медиків. У жодному разі ніхто з них не хоче помсти чи розслідування. Хвороба їхніх дітей змінила їх та навчила прощати.

Людмила ГОЛОВАШИЧ

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com